UAF | Ukrainian Armchair Front

❗️Президент Володимир Зеленський не фігурує і не фігурував у розслідуванні про відмивання 460 млн грн на елітній нерухомості під Києвом, заявив директор НАБУ Семен Кривонос під час спільного з керівником САП Олександром Клименком брифінгу в справі про. Ось інші заяви з цього брифінгу:🔴Операція «Мідас» складалась з кількох напрямків розслідування, які вели різні підрозділи. Жоден з керівників підрозділу не знав всі складові операції — це було відомо лише керівникам САП та НАБУ. Так антикори намагались уникнути витоку даних.🔴Деякі напрямки розслідування досі знаходяться в стані «операції під прикриттям», тому про них публічно розкажуть пізніше.🔴Антикори продовжують слідство за різними напрямками: енергетика, оборонка, в тому числі закупівля дронів та озброєння. Клименко наголошує, що слідство направило велику кількість запитів у межах міжнародної співпраці.🔴Правоохоронці зафіксували тиск на експертів у справі про відмивання грошей, відкрито кримінальне провадження. У НАБУ вважають, що тиск могли чинити співробітники СБУ. «Були здійснені відповідні перегляди в базах даних щодо цих експертів, якась невідома особа підійшла до експерта і передала якийсь сигнал щодо обережності в цій експертизі», — каже Кривонос.🔴Клименко поскаржився, що Служба фінмоніторингу продовжує «італійську забастовку». Він зазначив, що з листопада нема результатів взаємодії між НАБУ і цією службою: фінмоніторинг не заблокував жодні кошти за кордоном, а матеріали, які служба направляє в НАБУ, не мають жодної корисної інформації.🔴Секретар РНБО та колишній міністр оборони Рустем Умєров був на допиті, він має статус свідка.🔴САП проситиме для ексголови Офісу президента Андрія Єрмака запобіжку у вигляді тримання під вартою з заставою в 180 млн грн. Допиту Єрмака правоохоронці ще не проводили.@babel

Давайте так. Бачу, є люди, які невдоволені тим, що сьогодні ми не випускаємо все, що може летіти, прямо по Красній площі, щоб «розхитати режим» через жахливу картинку удару по багаторічній російській скрєпі.Я хотів би почитати відразу аргументи: хто саме мав бити туди в момент, коли там є представники інших країн, чи коли кілька днів тому підключали Трампа, щоб ми «не зірвали» їхню священну скрєпу? І головне — як саме мало б виглядати це руйнування авторитету одиночною атакою? Бо якщо взяти хоча б тих самих Z-воєнкорів і російських лідерів думок, то вони вже горять так, ніби путіну прямо на Красній площі публічно вкрутили в ухо хуй та обісцяли. Хоча б подивіться, як Пєсков вчора, червоний як головка собачого органу, чмякав-хуякав на камеру. Величю там явно не пахло. То чим це не удар по скрєпі? Коли ми нав’язали свою рамку до вечірньої появи указу з дозволом провести парад?Мені здається, медійно їх якраз переграли. Вони чекали картинки сили, контролю і величі. А ми побачили публічне скигління, помножене на сотні дописів горящих срак від русопітеків. А удари будуть так чи інакше і їх буде ще більше. Побачите 😏Не завжди одиночний удар по скрєпі буває успішним кроком. Іноді набагато краще, щоб русопітеки, які формують рамку сприйняття реальності для холопів, починали кричати, панікувати і вимагати від царя негайної помсти тупаючи ніжками. (які ще не ампутовані) А це, вибачте, теж дуже непоганий результат. Чи не так? UAF | Ukrainian Armchair Front

Трамп призупинив операцію "Проект Свобода" після того, як Саудівська Аравія заборонила США використовувати авіабазу та свій повітряний простір для супроводу суден через Ормузьку протоку, — NBC News Ми з вами вже кілька разів це обговорювали те, що витворяли іранці, прямо впливає насамперед на сусідні країни. І саме тому вони не дуже задоволені тим, як зараз діють американці.І справа не в тому, що ці країни раптом полюбили Тегеран чи хочуть рятувати режим аятол. Ні. Все набагато простіше.По-перше, ніхто на Аравійському півострові не хоче великого хаосу поруч із собою.По-друге, ніхто там не хоче бачити настільки сильний Ізраїль, який зможе диктувати умови в регіоні без реального стримувача. Бо яким би токсичним, агресивним і проблемним не був Іран, останні десятиліття він усе ж виконував роль противаги йому.По-третє, вони вже бачили Ірак та Ємен. Вони вже бачили, що буває після повалення диктатора, коли замість швидкого переходу до стабільності країна провалюється у вакуум влади, внутрішні війни, радикалізацію, тероризм і нескінченний експорт проблем до сусідів.Тому для них напівдохлий іранський режим, з яким можна торгуватися, домовлятися і стримувати його через баланс сил, виглядає менш небезпечним, ніж обвал Ірану з непередбачуваними наслідками.UAF | Ukrainian Armchair Front

Якщо ви думали, що наземні роботизовані комплекси (НРК) — це інновація саме нашої війни, то це не так.Німецький дистанційно керований безпілотний гусеничний транспорт Goliath (Leichter Ladungsträger Goliath), що використовувався під час Другої світової війни.Призначений для перевезення 60, 75 та 100 кг вибухівки з метою знищення танків, укріплень, мостів і ураження піхотних формувань. Керувалися дистанційно за допомогою кабелю, підключеного до пульта управління.Використовувався інженерно-саперними підрозділами та спеціалізованими танковими підрозділами Panzer-Abteilung (Funklenk) з 1942 по 1945 рік і виготовлявся у двох основних варіантах: електричний Sd.Kfz. 302 та бензиновий Sd.Kfz. 303 a/b.Незважаючи на інноваційність та виробництво 7 564 одиниць, Goliath не вважали успішною зброєю через високу вартість, низьку швидкість (трохи більше 10 км/год), малий дорожній просвіт (11,4 см), уразливий кабель керування та тонку броню, яка не захищала від стрілецької зброї. Більшість Goliath не досягали своїх цілей, хоча ефект був значним, коли їм це вдавалося.UAF | Ukrainian Armchair Front

Послухав два відео Ткача «плівок Міндіча» і в мене склалася така думка навколо цієї ситуації.Перше — реакція керівництва. Вона ніяка. А там, де вона є, обрана абсолютно тупа стратегія ігнорувати суть проблеми і переводити розмову з людей із близького кола президента на тезу про те, що «хтось хоче зруйнувати важливу компанію» та через ломів форсити про "аутентичність плівок". Це не комунікація, а хуйня + хуйня. Уже мовчу про дії.Друге — питання до НАБУ. Чому мовчали та чекали рік? І як так сталося, що плівки є у ЗМІ, які вільно це показують, а ви два дні мовчите? Де процесуальні рішення щодо всіх цих людей? Окрема історія — фігуранти, деякі встигли виїхати, ок питання навіть не в самому виїзді, а в дивовижній синхронності, але зараз не про це.Головне, такі схеми не живуть у вакуумі. Якщо була схема, значить була логістика, фінанси, підписи і так далі це купа людей. Питання де всі ці люди з усієї інфраструктури навколо них. Де всі ці люди? Чому немає по них справ?Третє. По FirePoint ситуація складніша при всій її мутності. Компанія повинна існувати на мою думку, бо дрони FP-1/2 дійсно працюють на фронті та розносять інфраструктуру русопітеків на великій глибині з хорошими результатами, всі їх бачимо майже щодня. Стратегія виробляти дешеві, але масові дрони таких типів показала себе як робоча. У нас є набагато кращі дрони такого плану, але FirePoint займає велику частку. Надіюсь в них вийде історія з крилатими та балістичними ракетами бо це важлива тема для всієї країни. Але проблема не в тих, хто робить дрони. Проблема в тих, хто навчився жити на потоках навколо цих дронів.Тому якщо все закінчиться тільки красивими плівками, то це буде не боротьба з корупцією, а чергова хуйова імітація боротьби та правосуддя з хорошим монтажем та драматургією. Якось так, цікаво почитати вашу думку. UAF | Ukrainian Armchair Front

Кожного разу, коли ви читаєте від людини про реформи через «візію Лі Куан Ю» і про те, що головним фактором там була антикорупційна реформа, знайте: ця людина свідомо вам пиздить, або просто не розуміє, що насправді відбувалося в Сінгапурі.Бо головним чинником була не велика візія, а страх небуття. Саме він став одним з головних двигунів змін. Який змусив Лі відмовитися від популярних у той час шаблонів «азіатських тигрів» — протекціонізму, націоналізації, ідеологічної чистоти. Замість цього будувалася система, де кожне рішення перевіряли питанням на кшталт: чи працює воно на виживання і стабільність.Перед самим початком огляду реформ давайте трохи контексту. У 1965-му Сінгапур виштовхнули з федерації Малайзії, і це виглядало не як народження нової держави, а як вирок: без ресурсів, без армії, з населенням, яке значною мірою жило в нетрях, і з етнічними напругами, що могли вибухнути будь-якої миті. Лі Куан Ю це прекрасно розумів. 9 серпня 1965 року в прямому ефірі під час оголошення незалежності він сказав: «All my life, my whole adult life, I believed in merger and unity of the two territories. [...] For me, it is a moment of anguish... I am very sad» — і після цього кілька хвилин плакав на національному телебаченні. Не від щастя, а від страху перед майбутнім. У «From Third World to First» він писав про цю тривогу. І це важливо, бо саме страх розпаду, а не абстрактна «візія», був початковою мотивацією сінгапурських реформ.Після приходу до влади у 1959 році, а особливо після незалежності, головним завданням Лі було знизити безробіття й зробити Сінгапур елементарно керованою державою. Економіка була пріоритетом через високе безробіття і слабку інституційну базу. У цей період уряд почав готувати індустріальний курс і будувати державні механізми, які згодом стали основою для масштабніших реформ. Паралельно посилювався політичний контроль, наближений до авторитаризму, бо Лі вважав, що без цього економічна перебудова не встоїть.Однією з перших великих інституційних реформ і опор стала житлова політика через Housing and Development Board у 1960 році, що різко прискорила будівництво доступного житла. Це була не просто соціальна програма, а спосіб швидко прибрати трущоби, підвищити контроль держави над міським середовищем і сформувати соціальну стабільність. Сам Лі вважав, що саме масове житло було однією з ключових опор «сінгапурського дива» і тим, що втримало державу на її початку.Те саме стосувалося економіки. Після відокремлення Сінгапур втратив частину ринку і мав терміново знайти нову модель зростання. Саме звідси пішла ставка на транснаціональні корпорації, експортне виробництво, зниження бар’єрів для бізнесу, спрощення процедур і швидке створення промислової бази. Також важливо враховувати географічне положення Сінгапуру, яке зіграло важливу роль: через протоки Малакка й Сінгапуру проходить орієнтовно близько чверті світової морської торгівлі, а сам порт Сінгапуру обробляє до п’ятої частини світових контейнерів.Паралельно Лі та його уряд розгорнули індустріалізацію, щоб створити робочі місця й прибрати хронічне безробіття. Була зроблена ставка на промислові зони, зокрема на західний регіон Jurong, та на виробництво з доданою вартістю як джерело експорту й зайнятості. У цій логіці держава не просто «допомагала ринку», а цілеспрямовано будувала промислову базу буквально з нуля.Реформи оборони, націєтворення, впровадження англійської як обов’язкової, соціальну інженерію, Центральний фонд заощаджень (CPF), реформи освіти ми детально зараз не розбиратимемо, бо всіх цікавить і як приклад завжди приводять саме очищення державної системи та боротьбу з корупцією. Також варто знати, що всі ці процеси паралельно відбувалися.Продовження ⬇️⬇️⬇️ UAF | Ukrainian Armchair Front

Історія з краденим українським зерном — це не просто прямий мінус у репутацію Ізраїлю. Вона виглядає просто максимально дебільнувато з якої сторони не покрутиш.Поки русопітеки допомагають Ірану і «Хезболлі» дронами, технологіями та наведенням ракет по ізраїльських містах через розвідку, Ізраїль уже вдруге світиться в історіях із зерном з окупованих територій України. І це не просто некрасиво чи аморально. Це безглуздо з точки зору інтересів самого Ізраїлю.Схоже, Бібі грає в передвиборчу гонку щоб мобілізувати частину еліт, внутрішні деструктивні середовища, які не хочуть конфлікту з Москвою. Задобрення путіна щоб єврейська частина русопітеків виступила на його стороні. Але навіть у цій логіці це виглядає як політичний сеппуку в хуй. Бо коли твій головний регіональний ворог отримує від росії дрони, технології й політичне прикриття, світитися поруч із російськими схемами на українському зерні — виглядає так собі. І відмазки в стилі «це міністр сільського господарства, я тут ні до чого» не працюють. Бо всім зрозуміло в ізраїльській політичній системі без Бібі такі речі просто так не рухаються.З цікавого цю тему вже розганяють у медіа й політичних наративах мусульманських країн як доказ подвійних стандартів. І вона людям заходить. Її підхоплюють навіть європейські лідери думок, які мають проізраїльське бачення. Тон там уже не вибірковий місцями.І це не якась абстракція, яку штучно надувають у медіа. Це видно по реакції людей. Я сьогодні говорив із кількома ізраїльтянами і там повний ахуй, навіщо взагалі робити такі муви. Просто не викупають.Після Гази репутація Ізраїлю і так тримається на межі через непропорційне використання сили. Саме тому Бібі так тягнув Орбана і йому подібних щоб мати хоч щось. І замість того, щоб витягувати репутацію, її добивають такими незрозумілими мувами.Найгірше тут навіть не моральна сторона, тут все очевидно. Найгірше — тупість. Є речі, які просто не роблять, якщо не хочеш сам себе випалити на рівному місці. Бо репутація держави це ресурс. І якщо його спалювати такими рішеннями, потім не треба дивуватися, що в критичний момент навколо стає менше партнерів.Якщо б ізраїльське керівництво дивилось трохи далі, ніж горизонт найближчих виборів, воно могло б перевернути ситуацію на свою користь через співпрацю з Україною.У нас зараз сильні позиції в Європі, зрозумілий моральний капітал, не погані контакти з багатьма столицями багатьох партій і прямий досвід війни з росупітеками. Навіть обмежена військово-технічна співпраця, продаж старих систем або озброєння з надлишків, реекспорт — уже могла б помітно підсилити позиції Ізраїлю в очах частини європейських столиць.Особливо зараз, коли він стикається з ослабленням дипломатичної підтримки на Заході й ризиком нових рішень щодо визнання палестинської держави.Але замість цього ізраїльське політичне керівництво раз у раз обирає задобрити пристарілого півметрового хуя. Хай це залишається на їхній совісті. Хочуть лупитись по деснах з русопітеками хай лупляться. Ми давно мали зробити свої висновки й рухатись далі. UAF | Ukrainian Armchair Front

Про Малі знаю лише те, що вона цікава багатьом через ресурси, такі як золото, літій та уран. Після виходу західних країн почалася боротьба за вплив між росіянами, китайцями та турками. Через потік міграції. Також Малі важливе через ключове розташування регіону Сахель у Західній Африці.Що там і як, по тонкощах потрібно розбиратися, трохи знаю які там беруть участь, та хто проти кого воює.1. Військова хунта (FAMA): Прийшла до влади внаслідок переворотів 2020 та 2021 років на чолі з Ассімі Гоїтою. Їхня головна мета — збереження влади та відновлення суверенітету через відмову від західної допомоги на користь партнерства з Русопітеками.2. Ісламісти діляться на дві групи. JNIM (Група підтримки ісламу та мусульман) — лояльні Аль-Каїді. Вони прагнуть встановити ісламський халіфат і вигнати будь-який західний вплив. Дуже гнучкі хлопці: збирають податки, чинять власний суд і подекуди виступають «меншим злом» для населення порівняно з корумпованою державою чи жорстокими найманцями та ISGS (Ісламська держава у Великій Сахарі) — конкуренти JNIM. Їхня тактика набагато жорстокіша, вони орієнтовані на прямий терор і контроль над ресурсами, зокрема золотими копальнями.3. Туарезькі повстанці (FLA/CMA): Націоналістичні рухи півночі, які борються за незалежність регіону Азавад. Важливою новиною останнього часу став їхній тактичний союз з ісламістами JNIM для спільної боротьби проти хунти Малі та російських сил.На рахунок іноземних гравців в Малі маємо таку картинку:1. Русопітеки — головний зовнішній партнер нинішньої військової хунти після того, як західні країни припинили військову допомогу через перевороти. Основний інструмент Москви — «Африканський корпус», що був сформований на базі колишньої «Групи Вагнера» та підпорядкований Міністерству оборони РФ, а саме ГУ ГШ. Хочуть захистити панівний режим та витіснення західного впливу з регіону, щоб мати контроль над ресурсами, логістикою та міграцією.2. Франція та західні країни. Франція, яка десятиліттями була «якорем» безпеки в Малі через операції «Сервал» та «Бархан», вивела свої війська у 2022 році під тиском хунти та антиколоніальних протестів. Захід прагне стримати поширення джихадизму, який загрожує стабільності Європи та провокує міграційні кризи, та не допустити домінування русопітеками над Сахелем. Зараз намагаються діяти опосередковано через сусідні країни.3. Туреччина та Китай. Ці країни пропонують малійській хунті альтернативу русопітекам.Туреччина, через поставки зброї, постачаючи від автоматів до Bayraktar TB2, які стали критично важливими для малійської армії. Окрім зброї, Анкара інвестує в інфраструктуру, будівництво мечетей та лікарень, формуючи позитивний імідж «м’якої сили».Китай поступово та впевнено закріплюється в економіці. Пекін цікавлять насамперед інвестиції в видобувну галузь та інфраструктурні проєкти, а також голоси африканських країн у структурах ООН.4. АгроРейх (Україна). Несподіваним для всіх, але важливим фактором стала поява наших інтересів. Нам цікаво протидіяти російському впливу на континенті. Через ЗМІ знаємо, що наші фахівці могли надавати технічну допомогу туарезьким повстанцям (FLA) у використанні дронів, що призвело до серйозної поразки російських найманців під Тінзаватеном у 2024 році. Також постачаємо продовольство для біженців, щоб допомогти постраждалим від дій російських угруповань, створюючи імідж миротворця.5. Альянс держав Сахеля (AES) та Алжир: Малі, Буркіна-Фасо та Нігер створили власний військовий блок, щоб захищати один одного без допомоги Заходу чи ECOWAS (регіонального блоку Західної Африки). Їхня ціль — вижити в ізоляції та створити нову архітектуру безпеки в регіоні. Алжир як безпосередній сусід зацікавлений у тому, щоб хаос не перекинувся на його територію, намагається виступати посередником між хунтою та туарезькими сепаратистами (Алжирська мирна угода 2015 року).UAF | Ukrainian Armchair Front

Hard Hard — підрозділ, який став на захист України з перших днів повномасштабної війни. Серед його бійців — ті, хто колись говорив мовою вуличного мистецтва, а сьогодні трансформував її у мистецтво війни.Це худі — результат колаборації, в якій зійшлися досвід фронту та естетика вулиці. Воно передає дух сучасної боротьби: чесний, жорсткий і справжній.Служба не зупинила творчість — вона надала їй нову форму. Кожен елемент підкреслює характер, витримку і здатність залишатися собою навіть там, де найскладніше.Наша мілітарна спільнота давно працює пліч-о-пліч з Hard Hard у бойових умовах і неодноразово переконувалась у високому рівні їхньої підготовки та принциповості. Нас об’єднує спільна мета — визволення України.Саме тому ми створили цей виріб – як символ спільного шляху, взаємної поваги та ідей, які ми несемо разом.Виготовлена з інтерсофту — щільної трикотажної тканини з гладкою поверхнею зовні та м’яким внутрішнім шаром. Вона добре тримає форму, не кошлатиться і зберігає охайний вигляд навіть після частого носіння та прання. Характеристики:тканина: інтерсофтсклад: 80% бавовна, 15% поліестр, 5% еластанПридбати

Досить цікава заява Донні як для мене.Останнім часом я все частіше звертаю увагу на те, як змінюється риторика частини американського правого середовища — передусім тих спікерів, які ще недавно одночасно підтримували Трампа, Нетаньяху й при цьому послідовно виступали проти нас. Тепер у їхніх подкастах і виступах усе частіше лунають не звичні проізраїльські меседжі, а жорстка критика, інколи й відверто антиізраїльська. Цікаво й те, що українська тема для них частково відійшла на другий план, і для нас це, принаймні ситуативно, радше добра новина, ніж погана.Але для самого Ізраїлю ситуація може виявитися значно складнішою, ніж здається на перший погляд. Нетаньяху справді може увійти в ізраїльську історію як політик, за якого країна завдала серйозних ударів по багатьох своїх супротивниках у регіоні й вирішила низку завдань, які ще недавно здавалися малореалістичними. На рівні короткострокової сили, рішучості та нав’язування власного порядку денного це виглядає як вагомий успіх. Але такою ціною, якою це досягається, на мій погляд, не виправдовує результат, тим більше що фінал з Іраном взагалі не зрозумілий.Саме тут, як на мене, і починається головне питання. Вирішуючи одні проблеми жорсткими методами й спираючись, зокрема, на ресурс та політичну волю адміністрації Трампа, ізраїльське керівництво могло одночасно закласти під себе довгострокові ризики, які в короткому циклі ще не до кінця видно. Йдеться не лише про репутаційні втрати в Європі, де підтримка Ізраїлю вже давно перестала бути автоматичною, і призвела до ряду визнання палестинської держави після теракту. Йдеться також про поступову втрату особливого статусу, який Ізраїль багато десятиліть мав у західному, а особливо американському істеблішменті.Особливо важливим є те, що зміни починають проявлятися всередині самих США, зокрема серед республіканського електорату і частини консервативних коментаторів. Для них дедалі менш переконливою стає логіка безумовної солідарності. Натомість дедалі частіше виникає інше питання: чому Америка знову має платити політичну, військову або моральну ціну за конфлікт, який значна частина цих виборців не сприймає як свій та вирішення проблем за їх рахунок руками рудого дебіла. Наскільки глибоким буде цей зсув, зараз сказати важко, бо американська політика вміє різко повертати назад, але сам факт такого феномену вже є цікавим за такий короткий період.Цілком імовірно, що цим у довшій перспективі скористаються арабські держави, які давно працюють не лише через гроші, а й через інструменти smart power, лобізм, медіа, університетські середовища, бізнес-зв’язки та інституційне проникнення в західні еліти. Саме тому питання сьогодні не в тому, чи зміг Нетаньяху досягти окремих перемог, а в тому, якою ціною вони були здобуті і чи не виявиться з часом, що, розв’язуючи частину нагальних проблем, Ізраїль послабив власну позицію там, де вона історично була для нього найціннішою — у США.UAF | Ukrainian Armchair Front