Британський письменник і журналіст Ксан Брукс у рецензії для The Guardian описує «Місто перемоги» Самана Рушді не як історичний роман, а як масштабну міфологічну гру з історією.

Рушді бере за основу реальну імперію Віджаянагара — надзвичайно складну державу, де одночасно існували культурний розквіт, міжнародна торгівля, нові ідеї, війни, релігійні конфлікти й боротьба за владу. Саме тому авторові потрібна міфологічна оптика: історію імперії він перетворює на епос, який нібито написала сама Пампа Кампана — напівбогиня, що прожила майже стільки, скільки існувала імперія.

Пампа створює могутнє місто буквально з нічого — вирощує Біснагу з бобів, дає життя його мешканцям, назначає правителів і намагається побудувати суспільство, де жінки мають більше свободи, а різні релігії можуть співіснувати. Але її експеримент постійно зазнає невдачі.

Кожна перемога породжує нову поразку, кожна спроба створити утопію запускає новий конфлікт. Місто, як і будь-яка людська конструкція, зрештою руйнується. При цьому Рушді не пише похмурий роман про приреченість.

Ксан Брукс особливо відзначає:
1. Рушді грається з формою.
Він вигадує не просто історію, а цілу систему фальшивих джерел: роман нібито є скороченим перекладом давньої поеми Пампи, знайденої через століття.
2. Історія постійно віддзеркалює сучасність.
Гендерна рівність, релігійна толерантність, протести й боротьба за свободу — це проблеми сучасного світу, які Рушді переносить у вигадане минуле.
3. Повторюваність стає частиною гри.
Імена, типи персонажів, коханці, правителі ніби повертаються в нових формах. Це підкреслює циклічність історії.

«Місто перемоги» — це масштабна фантазія про жінку, яка створює місто, намагається зробити його кращим, але поступово усвідомлює, що жоден творець не здатен повністю контролювати власне творіння. Міста зникають, а історії залишаються.

📘

Книгу можна замовити на нашому сайті.

📘

Текст рецензії можете прочитати за посиланням нижче:
https://www.theguardian.com/books/2023/feb/01/victory-city-by-salman-rushdie-review-a-lavish-fairytale