46!
Варто красиво порахувати, що я встигла зробити. Отже, я народила двох прекрасних дітей. Доньку народила 28 вересня, а сина - в один день із собою. Тож Івану сьогодні 15!
Чи я їх виховувала? Ні, я намагалася бути для них прикладом і того, як треба робити, і того, як робити в жодному разі не треба.
Я отримала дві освіти і три кілограми додаткових сертифікатів. Тож маю поважний, цілком заслужений професійний статус психотерапевтки і супервізорки.

Мене багато хто любить, і трошки менше тих, хто терпіти мене не може. Дякую обом сторонам за небайдужість. Заісно, є в цьому світі й ті, хто гадки не має, хто я така, і це прекрасно. Бо я, чесно кажучи, ще не придумала, що б такого зробити, щоб про мене дізнався "весь світ". Тож мені достатньо своєї формули "впливу" - якщо я була корисна принаймні для 150 людей, значить, вкладалася не дарма.

За ці роки я вивчила чимало уроків. Навчилася цінувати життя і вшановувати смерть. Я занадто рано дізналася про те, що життя не вічне, тож ним треба ласувати, а не зневажати його. Десь у підлітковому віці я вичитала, що Танатос – то єдиний бог, що має залізне серце і не приймає дарів. Трошки згодом зрозуміла, що розраховувати на співчуття від нього не варто, як і очікувати справедливості з точки зору людського розуміння цього слова. Тому я вирішила зосередитися не на богах, а на людях.
Точніше так, я прийняла (не без дискомфорту), що я не божество, а людина. Тож є те, на що я впливаю, і те, на що не впливаю. Головне, не переплутати. Це був урок, який я проходила довго.
Я дізналася, що можна любити і ненавидіти (іноді одну й ту саму людину), що люди вміють брехати і бути неймовірно щирими. Одні брешуть задля користі, інші з дурості. Більшість людей брешуть, щоб здаватися кращими, ніж вони є, меншість - щоб заробити на більшості.
Щодо щирості, люди щиро вміють робити дуже круті речі і щиро помилятися. Щиро захоплюватися і щиро ненавидіти. Щиро цінувати і щиро знецінювати. Щиро хотіти якнайкраще для всіх і не враховувати, що твоє краще це не універсальний рецепт. Можливо, саме це робить нас людьми (маю про що подумати)

Ще люди полюбляють слова "ніколи" і "неможливо". Іноді ми так захищаємося від відповідальності або використовуємо ці слова, щоб не сказати прямо: "Я просто не готовий(а) підтримати тебе в цьому".

Мені казали , з таким бюджетом неможливо зробити проєкт. А я взяла і зробила, ще й зібрала кошти, на які закупила купу обладнання для центру допомоги людям у скрутних ситуаціях. Потім, вже під час війни, я чула, що неможливо зробити аукціон, якщо не знаєшся на мистецтві. Можливо. Ми зробили і зібрали кошти на портативні УЗД-апарати і дефібрилятори.
Ще казали - неможливо зняти міні-муві без команди, акторів і кейтерингу. Можливо. У довоєнні часи я зняла два. Урок у тому, що багато чого можливо, головне - то не красти з бюджетів.

За ці роки я чула, що "всі психологи шарлатани", і що "цією твоєю психологією на хліб не заробити". Потім, що це не формат, що неможливо займатися психоедукацією і просвітою, що людям нецікаві глибокі теми.
Я навчилася чекати. І точно знаю, що для кожної теми свій час. І головне - те, що не викликало інтересу сьогодні, за кілька років може стати настільною книгою як мінімум 4000 твоїх співгромадян.
І, звісно, то беззаперечний факт - журналісти, редактори та YouTube-блогери люблять і поважають мене за те, що я красива 🤣 Дякую, любі! Тримаємо цю модель співпраці й надалі.

Якщо порахувати (а я рахувала для професійного логу) то на сьогодні я маю більше 15000 годин роботи з клієнтами.
За ці роки я зберегла під грифом «конфіденційно» сотні людських історій. Жодного разу не дозволивши собі спекулювати на тому, з якими темами я працюю, які досвіди допомагаю інтегрувати, який біль прожити і не розсипатися.
Це ще одна моя відповідь на "неможливо" мати клієнтів, не розкриваючи деталей роботи, не вимагаючи "відгуків". Можливо. Головне, робити все від голови, а не з-під хвоста.

А щееее мені казали, що неможливо, щоб люди приходили на заходи вчасно. Правда?! На мої лекції люди приходять за 10–15 хвилин до початку. І я завжди кажу: "дякую, що поважаєте і свій, і мій час!"

Казати "дякую" і "перепрошую" я теж вчилася. Щиро і голосно. Як і бачити не лише тих, хто як мантру каже "неможливо", а й цінувати тих , хто говорить - варто спробувати, і я можу тобі в цьому допомогти!
(саме вони головні)

За ці роки я навчилася зустрічатися і прощатися з людьми. Прощатися тому, що дали одне одному все, що могли, тому, що не варто продовжувати там, де боляче, тому, що не треба тягнути там, де перестали збігатися цінності. І особливо там, де тебе "цінують" лише як функцію, але знецінюють як людину.

Я втратила всю батьківську родину. Переживаючи кожну втрату, я ставала... ні, не сильнішою, а приймаючою. Вчилася відділяти те, що важливе, від того, що пусте. Взявши собі мудрість і силу батьківських фігур і віддавши їм разом із шаною те, що точно не буде мені корисним.

Я зустріла подруг. Зустріла їх у доволі зрілому віці. І це прекрасно. Можливо, у нас немає спільних підліткових спогадів, але точно є спільні цінності. І це, на мою думку, хороша база для дорослих стосунків. Ба більше, за бажанням ми можемо одна одній розповісти, як проводили час у 90-ті, і знайти й там багато спільного, що зробило нас тими, ким ми є сьогодні.

Як ви зрозуміли, за ці роки я стільки разів чула, що щось неможливо, і стільки разів робила своє. Тож, мабуть, коли закінчиться моє життя, так і напишіть...

Хоча чекайте! життя моє скінчиться не скоро, бо за ці роки я навчилася і виживати, і жити!
Тож планую продовжити жити це ЖИТТЯ.

І оскільки книгу я написала, залишається зняти кіно. Ось так його і назвемо: Шикарна жінка, яка чхати хотіла на це ваше “неможливо” (бо у неї поряд є ті, хто скаже: "Давай, то варто спробувати").

46! Далі буде, тож не розходьтеся
...
Дякую всім, хто підтримує, хто поряд.
Дякую тим, хто був, тим, хто пішов.

Дякую за вашу довіру, шановні клієнти, прекрасні фахівці-супервізанти й усі, хто бере підтримку та користь через мої соцмережі.

І, звісно, дякую ЗСУ та всім, хто працює на оборону України, за те, що можу сьогодні писати цей допис і вихвалятися своїми здобутками ❤️🙏

*тим, хто закочує очі, теж дякую, у вас це красиво виходить не зупиняйтеся )))
...

3....2....1...
Приймаю вітання з днем народження!

Можна словом, можна наліпкою, можна донатом (посилання залишу у наступному дописі) 👇