Один із побратимів жартома просив переселити його, бо вже не міг сміятися від жартів Спеца. Мати Руслана, Надія, додає: «Своїм почуттям гумору він підіймав дух побратимів так, що всі сміялися до сліз». Руслан Титович народився у Шостці. Змалку був дуже активним і спортивним, займався акробатикою та греко-римською боротьбою. Сестра Ангеліна згадує: «Він, як і я, рятував тварин і допомагав їм. Разом тягали додому всіх котів з околиць, рятували і їжачків, і ворон, і голубів».
У дорослому віці Руслан так само захоплювався спортом, а ще риболовлею та мотоциклами. 24 лютого 2024 року добровільно долучився до війська. Служив у 108-му окремому механізованому батальйоні «Вовки Да Вінчі». За кмітливість і вміння швидко вчитися побратими дали йому псевдо Спец. Свій останній бій захисник прийняв 18 червня 2024 року поблизу Красногорівки на Донеччині. Вітчим Руслана, Олексій, – ветеран, який має інвалідність. Пересуваючись на милицях, він кілька разів на тиждень приїжджає до нього на кладовище з квітами.