Про культистську природу лівих: Однак, як і у випадку з іншими істинами, про які я писав, на істину енвайронменталізму можна покладатися, доки вона не стане брехнею. Як і в інших випадках, цей перехід від істини до брехні відбувається, коли на зміну політичному імпульсу приходить релігійний. Активісти громадських організацій і зелені політики представили екологічну проблему як протистояння між силами темряви й силами світла. Сили темряви аналогічні традиційним мішеням лівої критики: великому бізнесу, ринку та «жадібності» й «егоїзму», які нас знищують. Проти цих могутніх сил виступають сили світла: активісти, громадські організації, люди, які надихаються безкорисливою турботою про майбутні покоління, а не прагненням власного комфорту. І оскільки такі люди не мають величезної інституційної та економічної влади, яка є в їхніх опонентів, вони мусять закликати іншу, вищу силу, яка представлятиме їх — силу держави, що може скористатися законом, щоб придушити егоїстичну поведінку тих, хто в протилежному разі зруйнує планету.Якщо представити це в такий спосіб, з усіма відомими нам ідеологічними прикрасами, ліва позиція самою своєю логікою спричиняє появу правої позиції, яка захищає особисту свободу й ринки проти страхопудала державного контролю та владної диктатури. Разом із загостренням ідеологічного конфлікту під сумнів ставлять усе, що не має викликати сумнівів, факти фабрикують, дослідження політизують, а законне використання держави й легітимна сфера приватного підприємництва випадають із виду під шквалом звинувачень. Урок, який консерватори мають із цього винести, такий самий, як і той, який вони мають винести з інших масових рухів солідарності, які я згадував. Вони мають засвоїти урок із конфліктів навколо захисту навколишнього середовища: політичні рішення приходять знизу й формуються мотивами реальних людей. Вони не навʼязані згори тими, хто з підозрою ставиться до інших людей і прагне замінити їх чимось кращим. — Роджер Скрутон Як бути консерватором