Подивіться на фото. Ви на них бачите людей, які розуміли значення символів для державотворення. Вони розуміли що історія і символи - це те що може переломити хребет пострадянщині і дасть шанс новій українській національній державі.18 липня 1995 року УНА-УНСО зі священниками УПЦ КП та киянами направились до собору Святої Софії , щоб поховати там Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Патріарха Володимира.Ця ідея не подобалась Москві, екс-комуністу Кучмі і гебісту Марчуку, тому в центрі столиці патріоти України опинились в меншості перед московськими щурами з "Беркуту".Відтак траурна процесія почала свій шлях від Володимирського собору. На самій Володимирській вулиці на процесію чекав міліцейський кордон, який відмовився пропустити її, попри заклики церковних діячів та народних депутатів. У відповідь на спробу прориву кордону УНА-УНСО бійці «Беркуту» застосували гумові кийки та сльозогінний газ, але наші змогли прорвати заслони беркутні.Близько 16 години 30 хвилин активісти УНА-УНСО почали копати могилу прямо в тротуарі, ламаючи асфальт. Вони своїми тілами захищали могилу до тих пір поки вона не була засипана.Я малим дивився кадри як УНСОці тримали стрій, як вони стали спинами до беркутні і своїми тілами захищали ченців, які заривалу могилу. Для мене вони на завжди залишились надлюдьми.У далекому 1995 році через кров і порушення законів Українці здійснили перший крок до справді своєї церкви. Цей шлях продовжився створенням ПЦУ і досі триває.Ми маємо пам'ятати свою історію, ми маємо інвестувати в свій символізм, ми маємо захищати свій інфопростір не просто забороняючий інший, а створюючи власні змісти, але неплутайте це із всратим Єдиним Марафоном.І до речі, не багато з панівної кліки сьогодні згадають про цю звитягу Нації. Але це тому що з 1991 року ми НЕ маємо національну еліту. Просто комуністів змінили їх діти. І це стосується як влади так і опозиції.