Меланія Подоляк

❗️Минулого року у Львові троє дітей стали посмертними донорами після важких травм, пов’язаних з електросамокатами.❗️За останні три місяці у Львові госпіталізували понад 100 дітей, які постраждали через електросамокати.Для мене це достатня причина, щоб перестати вдавати, що проблеми не існує.Сьогодні на засіданні виконкому розглянули пропозиції, які мають зробити користування електросамокатами у Львові безпечнішим.З 1 липня пропонуємо запровадити такі зміни:• оператори прокату повинні забезпечити верифікацію віку користувачів, а прокат електросамокатів має бути доступний лише з 16 років;• визначити аварійно небезпечні ділянки, де швидкість електросамокатів буде обмежена до 15 км/год;• зробити використання захисних шоломів обов’язковим. Для цього напрацюємо відповідні зміни до правил благоустрою. Шолом має бути!• заборонити залишати прокатні електросамокати поза спеціально визначеними місцями для паркування.❗️Багато хто питає, чому місто просто не заборонить електросамокати. Бо місто сьогодні не має таких повноважень. Можна оголосити заборону хоч завтра. Але якщо самокати після цього продовжать їздити містом, це буде не рішення, а його імітація.Тому ми робимо те, що реально можемо зробити вже зараз: посилюємо правила, обмежуємо швидкість у небезпечних місцях та наполягаємо на змінах до державного законодавства.Жоден бізнес і жодна зручність не можуть бути важливішими за людське життя.

❤️ Папа Римський Лев XIV вже на другий день свого перебування на престолі висловив стурбованість штучним інтелектом через загрозу людській гідності. Рік по тому він застеріг священиків від написання проповідей за допомогою ШІ, створив у Ватикані орган для реагування на засилля алгоритмів і написав енцикліку про людство в епоху нових технологій.Енцикліка — це основний документ Понтифіка щодо найважливіших суспільних питань. Про що взагалі їх писали? Лев XIII видав “Rerum Novarum” («Нові явища») у 1891 році на тлі промислової революції, Іван XXIII написав “Pacem in Terris” («Мир на землі») у 1963 році в розпал гонки озброєнь під час Холодної війни. Поруч із цими працями, які сигналізували про переломні для світу моменти, тепер опинилась “Magnifica Humanitas” («Величне людство») Лева XIV. Тож вочевидь Ватикан вбачає в штучному інтелекті нову віху історії.В умовах, коли ШІ перебирає на себе дедалі більше функцій, а глобальних правил його регуляцій немає, логічно, що людство турбує питання моралі, а відповіді береться давати духовенство. ҐРУНТ прочитав “Magnifica Humanitas” і переказує 15 головних, на нашу думку, тез.

Президент України Володимир Зеленський, отримуючи найвищу державну нагороду Польщі — Орден Білого Орла — з рук президента Анджея Дуди у 2023 році, заявив, що приймає її від імені українського народу та українського війська.Наступник Дуди Кароль Навроцький сьогодні виступив з ініціативою позбавити Зеленського цієї нагороди. Причиною стало те, що один із підрозділів ЗСУ отримав назву «Героїв УПА».Цікаво буде подивитися, як пан Навроцький їхатиме забирати цю нагороду в українських військових. Наразі він, наскільки відомо, не наважувався перетинати український кордон. Війна проявляє всіх: і тих, хто безпосередньо в ній, і тих, хто спостерігає збоку.Ми завжди пам’ятатимемо неймовірний порив польського народу, який щиро й віддано допомагав і допомагає українцям із перших днів повномасштабної війни.На військовому Меморіалі у Львові серед українських прапорів майорять і біло-червоні прапори загиблих польських добровольців. Наші міста-партнери в Польщі робили все можливе, щоб підтримати нас у найважчі моменти.Те, що сьогодні ініціював Навроцький, на жаль, також залишиться в пам’яті. Хіба що вистачить мудрості припинити чіплятися до назв українських військових частин і зосередитися на підтримці війська, яке тримає найбільший фронт у Європі з часів Другої світової війни та власною кров’ю виграє для всього цивілізованого світу час на підготовку до непростих викликів майбутнього.

Життя українських військових, які перебувають у полоні, для нас набагато важливіше за удар по стратегічному інструменту війни - кремлівській пропаганді.Люди, які ніколи не служили, часто не до кінця розуміють, чому армії та держави інколи готові йти на дуже великі поступки або ризики заради повернення навіть одного свого бійця. Але насправді в цьому закладений фундаментальний принцип. Солдат має знати: держава його не залишить. Якщо військовий виконує наказ, ризикує життям і йде до кінця, то держава зобов’язана зробити все можливе, аби повернути його додому.Саме на цій ідеї тримається довіра між армією та державою. Рішення президента України не завдавати удару по москві є повністю виправданим, якщо в обмін на це ми отримуємо реальну можливість провести обмін військовополоненими. Звичайно, існує обґрунтований скепсис щодо виконання обіцянок російською стороною. Саме тому бажано, щоб обмін відбувався до надання будь-яких гарантій з нашого боку.Але якщо ситуація склалася так, що в останній момент путін почав апелювати до президента Трампа, розуміючи, яким серйозним репутаційним і психологічним ударом це могло стати для його системи контролю, то з нашого боку навіть шанс на обмін не міг бути проігнорований.Далі постає питання справедливості. Кожен український військовослужбовець має бути повернений додому. Першочерговість повернення має визначатися тривалістю перебування в полоні, а також обставинами потрапляння в полон.Нагадаю: Маріупольський гарнізон виконав наказ. Оборона Маріуполя тривала доти, доки не надійшов наказ її припинити. Якби такого наказу не було, солдати, сержанти й офіцери були готові виконувати бойове завдання до останньої краплі крові.Ці люди мають першочергове право на повернення на рідну землю. А держава має першочерговий обов’язок їх повернути.Тому зараз логічно спрямувати всі дипломатичні зусилля на якнайшвидше повернення цих бійців у межах домовленостей, посередником у яких виступила американська сторона. Хочу бачити реальну роботу всіх дипломатів у цьому напрямку. Відкладати це означало б вчинити тяжку моральну помилку перед людьми, які були готові віддати все заради майбутнього України та її громадян.

Я вирішила витримати вчора паузу до сьогодні. В мене був гарний план. Але він вже не актуальний.Тут мав бути пост про те, що тема легалізації короткоствола знову піднялась даремно. Що я, хоч і є прихильницею цього, бо сама маю різну зброю і люблю/вмію стріляти, розумію, що для такого рішення треба політична воля, якої нема.Бо легалайзу не хочуть ключові для цього люди – президент, профільний міністр та і майже вся правоохоронна система. Вони не хочуть ні закони писати відповідні, ні дозволяти купівлю. Тут мало бути спекулятивне пояснення про те, що ці люди, швидше за все, вважають суспільство достатньо зрілим для того, щоб воювати на фронті, але недостатньо зрілим, щоб мати пістолет. Тут мав бути висновок, що можна тужитись і вимагати, але нічого з того не буде, тому давайте завʼязувати.Наступною мала бути теза про те, що раз ми уже живемо в країні, де громадянам не можна мати навіть шансу на самозахист, то тоді за всі результати таких подій, як вчорашній теракт, треба питати з тих, хто цього шансу надати не хоче.Я мала написати, що як власниця зброї і прихильниця легалізації короткого ХОЧА Б ДЛЯ СПОРТУ, я зі скрипом була б готова прийняти відсутність політичної волі в обмін на повну, беззаперечну відповідальність за будь-яку біду. Не «війна», не «ми старались», не «правоохоронці зробили все, що змогли», а питати за кожен провтик – і поліцію і президента.Тут я мала розписати ситуацію в себе на районі найбільш тилового міста країни, де з кожним днем стає все небезпечніше. Де поліція щодня пасивно спостерігає над систематичним порушенням громадського спокою і безпеки і робить абсолютно ні-чо-го. «Нема повноважень», «нема людей», «нічого не можна зробити» - я чую кожного дня. Стенають плечима і продовжують курити в момент, коли агресивний алкоголік тикає на них пальцями, обзиває їх «підарами» і сміється.Тут мав бути абзац про те, що попри це все, я все ще була б готова спокійно читати доводи про те, що «за всіма не вслідкуєш», «мало людей», «ви б знали, скільки роботи ведеться, про яку ви не знаєте», і про небезпечну роботу поліції. Тут мало бути написано, що часто поліція перша опиняється на місцях обстрілів, рятує дітей, котенят і бабусь. Ну і, звісно, тут мало бути визнання вчорашніх заслуг КОРДа. Окей.Я готова б не застосовувати аргумент про те, що існування Нацгвардії та інших спеціальних підрозділів МВС, які самовіддано захищають нас на фронті, в жодному разі не є прикриттям для дуже часто неякісної роботи патрулів в тилу. Я не хотіла писати про те, що поліцейські мають дуже гарні надбавки і отримують краще грошове забезпечення, ніж військові. І я не хотіла піднімати тему того, як поліція саботує свої прямі обовʼязки щодо перевірки документів на вулицях, бо не хоче псувати собі імідж, перекладаючи цю роботу за військових, яких вже і так всі ненавидять.Треба було б написати щось про бездіяльність в контексті наркопритонів типу U420, різного калібру «масажок» та інших мутних речей. Але тут тоді було б класичне припущення про те, що вони все знають, просто нічого не роблять, бо є співучасниками цих злочинів. І що за це теж треба питати.Ну, словом, десь тут мав би бути висновок: ви або роздаєте нам зброю, або нормально працюєте, і ми забуваємо про аргумент, що зараз війна і все дуже складно. Або ми беремо відповідальність на себе, або ми задовбуємо вас за кожну манюню крихітку недопрацювань, буквально за кожну. Задовбуємо грубо, вимагаючи відставок-посадок, і не дивимось на те, що дуже шось там тяжко. Робіть більше патрулів, не знаю, працюйте, як військові на фронті – понаднормово, без вихідних і відпочинку. Якось так.Але сьогодні зранку я побачила вчорашнє відео, як двоє поліцейських втікають з місця події, почувши постріли терориста. Втікають, кинувши напризволяще цивільних осіб, які, як наслідок, гинуть. Просто біжать геть, поперед жінок і дітей. Особи зі зброєю, уповноважені та навчені використовувати її. Двоє тренованих, професійних правоохоронців на одного діда з карабіном - і двоє втікають.

2 роки тому на Донеччині загинув Павло Петриченко — аеророзвідник, сержант 59-ї бригади, громадський активіст, Герой України.Паша не любив, коли ниють. Тому сьогодні ми пригадуємо його не лише гарними словами, а й ділом. Пропонуємо вам чек-лист з 5 задач, якими ви можете вшанувати пам’ять Паші.1. Сходіть на футбольний турнір пам’яті Паші.Паша любив футбол — і ви можете розділити цю його пристрасть на вже другому всеукраїнському футбольному турнірі для дітей та дорослих «Меморіал Героя України Павла Петриченка», який відбудеться 25 квітня у Києві. Деталі — за посиланням2. Подивіться фільм про Пашу.16 квітня Паші мало виповнитися 34 роки. До його дня народження рідні та друзі підготували фільм-спогад про нього. Стрічка вийде завтра на YouTube-каналі Євгена Проніна. 3. Задонатьте на збір пам’яті Паші.Підрозділ «Хижаки висот» у складі 59-ї окремої штурмової бригади, де служив Паша нині потребує 3,5 млн грн на транспорт. Задонатити можна за посиланням.4-5. Зберігайте оптимізм та продовжуйте жать.Напевно, ці два пункти є найскладнішими до виконання. Та ми не маємо іншого вибору, бо, як казав Паша, в цій війні правда за нами. А за ким правда, той точно має перемогти.

«Мама відпустила 7 синів на війну». Сюжет з таким заголовком рік тому виходить на ютуб-каналі Третьої окремої штурмової бригади. Історію швидко підхоплюють провідні медіа. Семеро рідних братів стають на захист України. Усі разом у лавах «Трійки» воюють на найскладніших ділянках фронту.З війни хлопці приїздять додому до мами — Тетяни Саннікової. За сімейним столом лунають братерські підколювання, жінка з гордістю дивиться на синів, частує їх домашньою їжею. В сюжеті кажуть, вона виростила 11 дітей: вісім синів і три доньки.Майже за рік відео видаляють з усіх платформ — після того як одна з дочок, 31-річна Надія Вікарій, пише в мережі Threads, що двоє братів у дитинстві ґвалтували її і сестру Дашу. Це четверта донька, про яку в родині не згадують. 22 роки тому мати закопала тіло 10-річної дівчинки на околиці Бердичева і нікому про це не сказала. Надія вважає, що сестру вбили рідні.Кореспондентка «Бабеля» Катерина Лихогляд вирушила на Житомирщину, звідки походить родина, опитала з півтора десятка свідків тих подій, підняла шкільні документи 20-річної давнини, поговорила з правоохоронцями і кілька разів зустрілася з самою Надією.«Бабель» також звернувся по коментарі до Третього армійського корпусу, братів Надії і спробував поспілкуватися з її матірʼю. Вийшла велика і важка історія.@babel

Із цього фото ви, очевидно, впізнали Снуп Доґа. Поруч із ним Марта Стюарт – популярна в США телеведуча, авторка шоу і книг із домашнього господарства. Зараз їй 84 роки, її статки оцінюють у $400 млн. На піку бренд Martha Stewart коштував значно більше. У 1999 році вона стала першою мільярдеркою в США. Це я до чого. У 2005 році Марта Стюарт на пʼять місяців сіла у вʼязницю. Їй повідомили, що медичний препарат, у який Марта інвестувала, не пройшов сертифікацію. Ще до поширення цієї інформації в медіа Марта наказала своєму брокеру продати акції фармацевтичної компанії. Вона тоді зекономила $45 тисяч. Дрібничка для Марти Стюарт, але далі за справу взявся прокурор південного округу Нью-Йорка Джеймс Комі. Йому вдалося посадити знамениту і супербагату Марту Стюарт за інсайдерську торгівлю. Марта відкалатала свій термін, а Комі зробив блискучу карʼєру, став директором ФБР при Обамі. Потім прийшов Трамп і вимагав у Комі присягнути йому особисто на вірність. Комі відмовився і був звільнений. І ось тепер при другому пришесті Трампа інсайдерська торгівля в американських елітах із важкого злочину перетворилася на популярне хобі і спосіб збагачення всіх наближених до президента. Трамп і сам подає приклад, члени його родини регулярно щось продають і купують, точно знаючи, що їхній татунцьо втне на ранок. Яку війну розвʼяже, які мита запровадить. Торгівля на основі інформації, закритої для посполитого люду, стала новою модою в американських елітах. І ось Financial Times пише, що брокер Піта Геґсета спробував якраз перед початком війни в Ірані інвестувати у фонд, який заробляє на зростанні оборонних витрат. Tempora mutantur, коротше кажучи. Виникає враження, що в тій Америці залишилося всього дві чесні людини: Снуп Доґ і Марта Стюарт.

Коли на щось не впливаєш, то можеш тільки спостерігати. Отак з сучасною геополітикою: я тільки фіксую собі періодично всяке божевілля, намагаючись не впадати в істерику. Останнім часом уважно спостерігаю за заявами в контексті війни в Ірані, і хоч мені бракує експертизи робити мілітарно-політичну аналітику, але дискурс обдумувати мені подобається. Дещо заслуговує на окремий матеріал (може, навіть якось і доберусь до написання), але є і меншенькі wtf.На цей раз офігіла від т.зв. «Iwo Jima moment» Ліндсі Ґрема на Fox News.Почався його коментар так: «Я сказав президенту Трампу: продовжуйте ще кілька тижнів, візьміть Харк, де контролюються всі ресурси для видобутку нафти, – нехай цей режим згниє на корені».В ефірі його притиснули щодо очевидних ризиків такого підходу, він згорів: «Мені вже набридла ця диванна експертиза. Це неймовірна військова операція! Хай Бог благословить полеглих».І тут РАПТОМ додав: «Ми взяли Іодзіму – зможемо й це».Очі мені вилізли на лоба десь так само, як коли Трамп «підколов» премʼєрку Японії в Овальному кабінеті кілька днів тому (нагадую, він відповідав на критику щодо того, що не проінформував союзників щодо ударів по Ірану, назвавши це «сюрпризом» і, підморгнувши пані Такаїчі, додав: «Ніхто не знається в сюрпризах краще за японців. Чому ви не попередили мене про Перл Харбор?»).))))))))))))Так от, про ремарку Ліндсі Грема. Битва за Іодзіму тривала 36 днів. За цей час там загинуло 7000 американських морських піхотинців, поранених було 20000. Тобто постраждав кожен третій морпіх, який висадився.Середня тривалість життя після висадки на берег становила 18 хвилин.14% усіх Медалей Пошани, вручених під час Другої світової війни, припали лише на Іодзіму.Майже стільки ж американських військових загинуло там за один місяць, скільки за 20 років війни в Іраку та Афганістані разом взятих.Можна тут багато чого понаписувати, але важливе єдине: якщо когось з вас досі дивує нехлюйське ставлення лідерів західного світу до життів українців, то перестаньте дивуватись і видихніть.В них і до життів своїх громадян нехлюйське ставлення.

Після засідання міської комісії з надзвичайних ситуацій — оновлена інформація щодо наслідків ворожої атаки на Львів. У лікарнях міста — 26 постраждалих.Найважливіше, що ніхто не загинув!Галицький район.Пошкоджено будинок на площі Соборній, 3 — це пам’ятка архітектури національного значення. Постраждали 17 квартир.На вул. Бандери пошкоджено 4 будинки — вибито 23 вікна.6 квартир потребують відселення. 4 сімʼї вже тимчасово поселили в готелі.Сихівський район.Пошкоджено 19 багатоквартирних будинків. Вибито понад 1300 вікон.Найбільше постраждав будинок на проспекті Червоної Калини, 103 — два влучання. Це 4 підʼїзди, 136 квартир, понад 350 мешканців.У будинку наразі немає газу та електропостачання.Завтра, 25 березня, з 09:00 до 18:00 у школі №98 (вул. Трильовського, 12) працюватиме виїзний ЦНАП. Тут можна отримати допомогу, консультації та подати інформацію про пошкодження.Транспорт.Пошкоджено комунальний транспорт: вибито 30 вікон, 2 лобових, вирвано 5 люків. Попередні збитки — близько 650 тисяч гривень. Стан електроніки ще з’ясовують.Працюємо на місцях. Допомагаємо людям.