ЧОМУ Я ХВИЛЮЮСЯ ЗА МАРКА РУБІО В ІНДІЇ
- Невже ви не хочете побудувати наш датацентр у своєму чудовому штаті Вермішелвар?
- Чудовому?
- Е-е-е, ну так прийнято казати, в плані ввічли...
- А, то дурне. Я подумав, що ти вмієш бачити власне майбутнє.
- То як щодо датацентру в Вермішелварі?
- Застрахуй братуху, застрахуй...
- Що?
- Та нічо. Навіщо нам датацентр?
- Оооо. Високотехнічні робочі місця, інфраструктура, опчім увесь пакет...
- Стоп. Як тебе звуть?
- Сінгх Джонсон Прават Кумар. А, то ви націоналіст? Не хвилюйтесь, це ж датацентр InfoSys!
- Я так розчулився, що моє резервне серце облилося кров'ю. Я подумав про простих селян, Сінгх Кумар, і...
- Ну, ну!?
- Сінгх Кумар, ти бачиш тих двох дебелих монахів?
- Бачу.
- Принаймні в тебе немає проблем із зором, може згодитися. Ці хлопці тебе перетворять на літаючу англійську сраку, але з one-way ticket. Якщо ти не припиниш мене розводити, і не почнеш спілкуватися, як нормальна людина...у твоєму випадку в переродженні між тарганом і барсуком, а це складно саме по собі...
- Так я ж добра хочу, інвестиції, робочі місця...
- Ти прилетів додому в Мумбаї, Сінгх Кумар?
- Так, і...
- Там суєта, метушня...тут в Раджапутрі, ми її уникаємо. Сінгх Кумар, на що ти зараз дивишся?
- На щось таке, що виглядає як 5 зиккуратів, поставлених на 9 пірамід.
- Це храм Шиви Натараджи, погонича білих биків, воїна, роззлюченого глупотою...
- Хіба це якось...
- У нас тут 50 млн паломників на рік...так, 50 млн 552 тисячи 133 паломників, це я дізнався в МодіГодиннику. Тому в нас немає безробітних. Взагалі. Це просто неможливо фізично. Будете на той датацентр завозити індійців з Кенії, але вони теж побачать цей храм і розбіжуться, і доба не мине...
- А може, хоч є бідні?
- ... Бачиш ту жіночку, на третій терасі?
- Так. Судячи з напівзагубленого вигляду, американка?
- Іди знайомся, Сінгх Кумар, це мільйонерка, їх тут цілі натовпи вирують, створюють броунівський рух. Але вони стидаються казати, що мільйонери...
- Хаааа, я зараз..впаду від сміху, стидаються!
- Ну хоч у чомусь ти ще індієць...не втрачай час, її звуть Ребека Миронівна Кам'янець-Подільська...
- Та я побіг уже!
- Ффух. Так...від датацентра у Вермішелварі ми здихалися..а останнє в нас...що було?
- Остання була АЕС! Онука Лакшмі, Арджуни! Іди їсти!
- А де ж той Ардж... А, Арджуно...ти молодець, який чудовий запах з цього казана.