Маркушин Олександр

Щойно мав розмову з головою правління АТ "Укрзалізниця" Олександром Перцовським.Після вчорашньої трагедії в Ірпені керівництво Укрзалізниці взяло ремонт підземного переходу під особистий контроль.На жаль, 26-річна дівчина, яку збив потяг, від отриманих травм загинула на місці. Вже наступного тижня, 15 липня підрядник пообіцяв відкрити частину переходу, щоб люди могли безпечно ним користуватися.Але вважаю, що цієї трагедії можна було не допустити.Вже півтора роки ті, хто називають себе владою в Ірпені не можуть завершити ремонт єдиного підземного переходу, який з’єднує дві частини міста. І тисячі людей у 2026 році щодня змушені лізти через дірку в паркані й переходити колії у невстановленому місці і ризикувати життям.Ремонт, який мали зробити за кілька місяців, затягнули на півтора роки. В той же час, ви самі бачите, скільки видано містобудівних умов і як швидко росте забудова, навіть у приватному секторі. Всі, хто знає, що відбувається в Ірпені, добре розуміють – в Ірпінській міській раді сьогодні сидять ставленики забудовника. Їх цікавить не розвиток Ірпінської громади і не наші мешканці, а власне збагачення на захоплених ресурсах Ірпеня. Наради проводяться для фотографій, і всі давно зрозуміли, що ні Макеєва, ні Пащинський нічого в місті не вирішують. Бігають за вказівками хазяїна.Це ганьбище прикривається зверху посадовцями, керівництвом політичних партій і правоохоронними органами, оскільки без їхнього лоббі протягнути ті чи інші незаконні рішення на сесіях, замовити кримінальні справи та вплинути на суддів неможливо.Шановні, не втомлююся вам нагадувати: ви складали присягу українському народу, а не забудовнику, який купує вашу лояльність обіцянками квадратних метрів. Пам’ятайте про це. Рано чи пізно кожному доведеться відповідати за свої рішення – і перед законом, і перед людьми.🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

"Стоп пошук. Повертається на щиті", – цими словами рідні захисника Дмитра Романова повідомили про завершення дворічних пошуків.З 2024 року родина жила надією, не припиняла боротись за будь яку звістку і вірила, що чоловік живий.🕯Завтра, 8 липня, Ірпінь проведе його в останню путь.10:00 – живий коридор на вулиці Університетській (біля повороту на кладовище);10:10 – чин поховання на Ірпінському міському кладовищі.Дмитро родом із Запорізької області. Народився 24 жовтня 1979 року. Працював на Запорізькій АЕС, а згодом – на підприємстві "Мотор Січ".У 2019 році прийняв рішення стати на захист України.У липні 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині зв'язок із Дмитром обірвався. Відтоді його ім'я було серед тих, кого безперервно шукали рідні, друзі та небайдужі українці.На превеликий жаль, ДНК-експертиза підтвердила, що в день зникнення командир мінометного розрахунку Дмитро Романов загинув у бою.Щирі співчуття рідним, близьким, побратимам і всім, хто знав Дмитра від усієї Ірпінської громади.Вічна пам'ять і слава Герою!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

🕯Ірпінь зустрів на щиті свого захисника – мужнього Героя Даніїла Могилянця, позивний "Могила-Короткий". Йому було лише 20 років.Повномасштабне вторгнення Даніїл зустрів із родиною в Ірпені у 16 років. Після евакуації до Німеччини мріяв лише про одне – повернутися додому і захищати Україну.У вересні 2025 року став стрільцем роти снайперів спеціального призначення НГУ, де вже служив його старший брат.Снайпером Даніїл став не випадково. Він сам казав, що завжди мріяв про цю військову спеціальність, а стрільба була тим, що йому дійсно подобалось. Побратими згадують, що він ніколи не шукав легких шляхів, був сміливим, рішучим і завжди готовим виконати найскладніше завдання.Свій перший серйозний бойовий досвід отримав дуже швидко. Разом із побратимами брав участь у штурмових операціях, зачищав будівлі, де переховувалися російські окупанти. Для нього найважливішим було виконати бойове завдання і повернутися до своїх.Він відверто говорив, за що воює: за Україну, свій народ і свої переконання. Щиро вірив у те, що робить.24 червня 2026 року Даніїл загинув під час виконання бойового завдання.Вся Ірпінська громада схилила коліна перед мамою Героя, розділяючи її невимовний біль.Щирі співчуття великій родині мужнього воїна, а також друзям, однокласникам і побратимам від усієї Ірпінської громади.Вічна пам'ять і слава Герою – Даніїлу Могилянцю!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

🕯Даніїл Могилянець, позивний "Могила-Короткий" на щиті. 20 років.Завтра, 3 липня, Ірпінь проведе Даніїла в останню путь.📍Прощання у місті Київ:12:00 – відспівування у Михайлівському Золотоверхому монастирі (м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 8);13:00 – хвилина мовчання на Майдані Незалежності;📍Прощання в місті-герої Ірпені:13:30 – біля дому Героя (м. Ірпінь, вул. Західна, 4);14:00 – живий коридор на вул. Університетській (біля повороту на кладовище);14:30 – чин поховання на Алеї пам'яті захисників України.Повномасштабне вторгнення Даніїл зустрів в Ірпені у віці 16 років. Після евакуації родини до Німеччини мріяв лише про одне – повернутися додому й стати на захист України.Щойно Даніїлу виповнилося 18 років, повернувся в Україну. Після кількох невдалих спроб вступити до війська через вік, він досяг своєї мети.23 вересня 2025 року став бійцем роти снайперів спеціального призначення НГУ, де служив його старший брат.Він не любив пафосу й гучних слів – усе доводив справою. Обирав найважчий шлях, брав на себе найважчу роботу, щоб уберегти інших, умів підтримати й розрядити навіть найважчу ситуацію жартами."Він завжди йшов уперед і досягав бажаного, не забуваючи про тих, хто поруч і допомагаючи кожному з нас. Даня не пішов, він залишився з нами: у своїх вчинках, словах, у своєму образі та цінностях. Він навчив нас ніколи не здаватись і триматись гідно", – так говорять про Даніїла його побратими.Мама згадує сина з безмежною любов'ю:"Не знаходжу пояснення в постійному позитиві цієї дитини. Завжди, незважаючи на важкі обставини, він був таким. Я люблю тебе, мій зайчик, мій козак, моє серце і душа".24 червня 2026 року Даніїл загинув під час виконання бойового завдання.Щирі співчуття батькам, брату, великій родині мужнього воїна, а також друзям, однокласникам і побратимам від усієї Ірпінської громади.Вічна пам'ять і слава Герою – Даніїлу Могилянцю!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

27 червня перестало битися серце захисника з Ірпеня – Олексія Падалки.Всі, хто знав Олексія, хто пам'ятає його допомогу під час бойових дій в Ірпені у 2022 році, прийдіть завтра, 2 липня, провести його в останню путь.10:00 – прощання біля дому (вул. Варшавська, 4);10:30 – живий коридор по вул. Університетській (біля повороту на кладовище);10:45 – чин поховання на Ірпінському міському кладовищі.Олексій народився 23 серпня 1988 року в Ірпені.З дитинства був допитливим і творчим. Любив паяти, вирізати, майструвати власними руками. Мав чудове почуття гумору, грав у команді КВК школи №3. Не міг пройти повз безпритульних тварин: приносив додому кошенят і казав мамі: "Я знаю, що ти їх спасеш".У грудні 2025 року за власним бажанням пішов служити хіміком у відділення аерозольного маскування в/ч А5068 Збройних Сил України. Проходив службу у Дніпропетровській області.17 червня він уперше приїхав у відпустку. Сьогодні, 1 липня, мав повернутися до побратимів, але 4 дні тому раптово зупинилося його серце. Олексію назавжди 37 років.Щирі співчуття мамі, сестрам, племінникам, друзям та побратимам Олексія від усієї Ірпінської громади.Світла та вічна пам'ять Герою!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Яка доля мешканців будинків на вул. Северинівській, 158, 160 та 162 в Ірпені, які були зруйновані під час бойових дій?У 2024 році Київська обласна військова адміністрація розробила проєкт будівництва трьох багатоквартирних будинків для постраждалих людей. Однак будівництво не розпочалося через брак коштів і відмову урядовців дозволити використання житлових сертифікатів на відбудову.За цей час частина мешканців уже скористалася сертифікатами та придбала житло на вторинному ринку. Але багато родин не захотіли залишати Ірпінь і продовжують відстоювати своє право повернутися на місце, де вони жили до повномасштабного вторгнення.Сьогодні таких родин близько 100. І хоч ці люди дуже заважають будівельній мафії забрати землю під їхніми демонтованими будинками, ми боремось за новий проєкт відбудови і маємо важливу новину.Під час зустрічі з керівництвом Бучанського району ми отримали підтвердження, що за погодженням голови Київської ОВА Миколи Калашника буде розроблено новий проєкт одного будинку, в якому зможуть отримати квартири всі мешканці, які залишилися без житла.Вже завтра має бути визначений проєктувальник, який розпочне роботу.Сподіваюся, цього разу справа нарешті зрушить з місця і людей, які роками чекають на власне житло, почують.🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Сьогодні Михайлівка-Рубежівка провела в останню путь свого захисника Максима Костюченка.Максиму було 28 років. Він народився і виріс у Михайлівці-Рубежівці, навчався у місцевій школі.Під час бойових дій на Київщині навесні 2022 року допомагав людям у гуманітарних питаннях.У березні 2023 року долучився до лав Збройних Сил України. Служив головним сержантом артилерійської розвідки 44-ї окремої механізованої бригади, мав позивний "Малиш".За час служби на важких ділянках фронту він неодноразово отримував поранення. Після лікування та реабілітації щоразу повертався до свого підрозділу і побратимів."Максим був справжнім товаришем, надійним командиром, помічником для своїх побратимів. Ніколи не відмовлявся від виконання найважчих завдань. Завжди передавав свій досвід і знання. Був прикладом у службі", – згадували на прощанні побратими Максима.Під час останнього бойового завдання Максим отримав важке осколкове поранення. Лікарі в Харкові, а потім у Києві кілька тижнів боролися за його життя, провели не одну операцію, але врятувати захисника не вдалося.Світла пам’ять Герою – Максиму Костюченку!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Михайлівка-Рубежівка втратила юного захисника – Максима Костюченка.Завтра, 19 червня, відбудеться прощання з Героєм.10:00 – живий коридор на вул. Успішна – вул. Садова – по колу повз Алею Пам’яті – далі вул. Церковна – вул. Зарічна – вул. Зелена Долина, де проживав воїн.10:20 – прощання біля дому: вул. Зелена Долина, 41.Чин поховання пройде на місцевому кладовищі у селі Михайлівка-Рубежівка на вул. Шевченка.Максим Костюченко народився 5 вересня 1997 року. Навчався у Михайлівсько-Рубежівській школі. З дитинства захоплювався комп’ютерами й технікою, був допитливим, щирим і відкритим до людей.Після військової служби працював у Київському центрі підтримки дітей та сімей. Рідні, друзі та колеги згадують його як доброзичливу людину з гарним почуттям гумору, поруч з якою було легко й спокійно.У березні 2023 року Максим став до лав Збройних Сил України. Служив головним сержантом артилерійської розвідки, мав позивний "Малиш".За понад три роки служби на найважчих ділянках фронту захисник отримав не одне поранення. Після лікування та реабілітації він щоразу повертався до свого підрозділу і побратимів.Під час останнього бойового завдання Максим отримав важке осколкове поранення. Лікарі в Харкові, а потім в Києві кілька тижнів боролися за його життя, провели не одну операцію, але врятувати його не вдалося.У Максима залишилися мама, бабуся, брат і тітка Валентина.Щирі співчуття рідним, друзям і побратимам від усієї Ірпінської громади.Вічна слава і пам’ять Герою – Максиму Костюченку!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

На честь нашого захисника Максима Бонера сьогодні відбулося скорботне богослужіння в Ірпінській Біблійній Церкві.Провести Героя в останню путь зібралися рідні, друзі, мешканці громади. Також приїхали побратими. Кожен прийшов із власними спогадами про людину, яку знали, цінували, поважали і любили.Максима вдома чекали маленька донечка, дружина, батьки та бабуся.38-річний захисник народився у Києві, вищу освіту здобув у Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова на фізико-математичному факультеті. У 2018 році переїхав до Ірпеня, який став для нього рідним домом.Максим захоплювався подорожами світом та фотографією. Після нього залишилося багато пам’ятних світлин Ірпеня, в яких він зберіг красу нашого нескореного міста.Наприкінці минулого року він долучився до лав Збройних Сил України. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади майстром ударних безпілотних авіаційних комплексів. Разом із побратимами виконував бойові завдання та боронив Україну від російських окупантів.8 червня на Дніпропетровщині Максим Бонер загинув під час виконання бойового завдання внаслідок удару ворожого дрона.Дякую всім, хто долучився до живого коридору та зустрів свого Героя, схиливши коліно. Ваша підтримка дуже важлива для рідних і близьких наших захисників.Щирі співчуття родині, друзям, побратимам і всім, хто знав Максима.Вічна пам’ять і вічна слава Герою – Максиму Бонеру!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Друзі, Максим Бонер – на щиті. Завтра, 16 червня, Ірпінська громада зустрічає свого Героя:13:30 — відспівування в Ірпінській Біблійній Церкві на вул. Соборній, 1;14:30 – живий коридор на вул. Університетській (перед поворотом на кладовище);14:45 – чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Максима вдома чекали маленька донечка, дружина, батьки, бабуся та багато друзів.38-річний захисник народився у Києві, вищу освіту здобув у Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова на фізико-математичному факультеті. У 2018 році переїхав до Ірпеня.Захоплювався подорожами світом і фотографією, має багато пам’ятних світлин ІрпеняНаприкінці минулого року Максим Бонер долучився до війська. Стримував ворога в лавах безпілотних систем.Тиждень тому на Дніпропетровщині від удару ворожого дрона загинув під час виконання бойового завдання.Щирі співчуття родині, друзям і побратимам від усієї Ірпінської громади.Вічна слава Герою – Максиму Бонеру!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube