У Financial Times HTSI вчора вийшло інтерв’ю з Рафом Сімонсом та Міуччею Прадою. Я щойно прочитала його під ранкову каву й хотіла б поділитися думками та порефлексувати над деякими тезами цього креативного й успішного дуету.

Перша фраза, яка мене дуже розсмішила, — те, що Сімонс і Прада погоджуються з думкою, що сьогоднішня модна індустрія відірвана від реальності. Можливо, вони й свої колекції включають у цю думку, оскільки флісова кофта Miu Miu за €2000 або парка Prada за €5600 звучить не дуже приземлено. Більше схоже на соціальний експеримент.

Водночас, коли далі Міуччу Праду запитали, чи дотримується вона трьох важливих питань під час створення колекцій — тих самих, про які вона колись сказала в інтерв’ю 2004 року для The New Yorker: «Чи я люблю речі? Чи продадуться вони? Чи вони нові?» — на друге питання вона скривилася.

З іншого боку, Сімонс і Прада кажуть, що слово «інстинкт» — одне з їхніх улюблених у роботі, і вони сильно ним керуються. Дуже логічно, оскільки Міучча закінчила політичний факультет, була соціально активною та постійно намагалася комунікувати зі світом через власну перспективу на нього й на те, що в ньому відбувається. Можливо, саме тому колекція з пошарпаними речами стала такою популярною й широко обговорюваною, а остання чоловіча колекція зі skinny-силуетом теж на щось натякає.

Водночас тут є свої ліміти й, як би їй не хотілося говорити про війни, проблеми та важливі теми, вона не може бути надто політичною у своїх ідеях для колекцій. Чому? Капіталістичний світ.

Міучча Прада також продовжує казати, що обожнює ugly chic — неідеальну красу. Мода — це про автоматичний гламур і рафіновану красу, а вона постійно намагається показати протилежне й, будемо відверті, у неї це майстерно виходить.

Загалом це інтерв’ю досить цікаве й моментами перегукується з попередніми спільними розмовами Сімонса та Пради з іншими журналістами. Але факт залишається фактом: Раф Сімонс продовжує балансувати зі строгістю Міуччі Пради, а вона, у свою чергу, дуже вміло вбирає його інтерес до молоді та сучасності.