дєвочки це піздая переконала себе, що я сама у всьому винна, раз втратила конект з командою і довелось її замінити, це далось мені для чогось, це життєвий урок і я маю стати кращеі це були мої думки, а факти наступні:якщо я така хуйова, чого ж не було розказати про це одразу? ні, треба було чекати з серпня, коли прийде грудень, з надією піднасрати мені перед дропом нового блокнотутреба було влаштовувати козні за спиною МІСЯЦЯМИтреба було лізти до моєї команди, з надією перетягнути проти менеякщо я така хуйова, чого ж не вийшло перетягнути?)це наскільки треба мати злобу, що тебе звільнили і без тебе нічого не розвалилось і скільки в цьому варитисьа я себе загазлайтила, що я у всьому винна, що я тоді втратила конект з командою і саму команду і сьогодні перший день за весь цей час, коли я думаю а раптом ні? що якщо корінь цього весь час був в одній людині?факт: я звільняю, весь цей час роблю роботу над помилками, вибудовую кращі довірливі стосунки з командою і підрядникамифакт: людина не відпускає мене ще з серпня і далі каламутить воду, збирає собі групу підтримки і пише моїм працівникам до кого з нас більше питань?)))і для чого це всея не розумію