На околиці маленького містечка N, куди ми приїздимо постіратись та виспатися між бойовими, я зняв житло на четвертому поверсі. Старий будинок, про які моя мама каже: «в таких гарно хіба вішатися». Віконниці ще деревʼяні, балкон як в класиці радянського будівництва, нещодавно ми викинули з нього купу поламаних речей. Єдине, лиж я не знайшов в цьому смітті, а так - повний набір. Навіть бамбукові поламані вудки… Бонусом в нас - класні, приємні сусіди. Добрі. Бабця навпроти думає, що ми з СБУ, хоча я вже зо два рази їй казав, щось на кшталт: «…не вигадуйте, ми обична піхота, бачите, який я брудний?». На що вона, зазвичай, змовницьки підморгує, сміється і каже: «…та ні, ви такі спортивні, хіба такі в звичайній армії є?». Не хочеться їй казати, що це все красиво ззовні виглядає від недосипу, стресу і вічної біготні з бліндажа до бліндажа, з укриття до укриття… Далі вона, зазвичай потайки, хрестить нас в спину і каже: «Ви ж знаєте, хлопчики, ми завжди… якщо що - кажіть…». Мені приємно, бо, на відміну від інших стареньких, одурманених брехнею ворога з телевізора, більшість не бажає нам смерті. Якимсь чином, тут добре чути звуки «донецької траси». Флешбеки відкидають мене на запорізький контрнаступ. Там ми теж, завдяки добрим людям, жили біля центральної артерії. Ввечері я часто запалював сигарету, сидячи на складному стільчику, і споглядав великі тягачі, які везли важку техніку. Цей гуркіт завжди заспокоює, бо відчувається наша сила і міць. Тут вечори схожі один на одного. Але звичок все меншає. В моєму баулі лишилось всього декілька книг, а часу їх читати практично нема. Та і не хочеться. Колись, я жартував, що ми житимем у романах Ремарка. Тепер - навіть боюсь, щось пожартувати, бо крайня прочитана книга була про якусь дивну космічну епопею, де людство боролось проти прибульців. На годиннику майже північ, до гуркоту машин додаються кулеметні черги, то працюють МВГешки. Мене поступово починає клонити в сон під ці монотонні черги. Зараз завжди сміюсь, що, якщо все ж ми закінчимо з ворогом - без цих різких звуків та пострілів я нормально не засинатиму…Прокопенко 🕉️