Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Війна не просто змінює карти і кордони — вона змінює людські долі...Во...

Війна не просто змінює карти і кордони — вона змінює людські долі...Вона приходить у життя тихо, але залишає після себе глибокий біль, який не минає з часом. Вона забирає тих, хто був опорою для родини, хто щодня працював, будував, підтримував інших і жив звичайним, чесним життям.У цій боротьбі Україна втрачає своїх найкращих — людей праці, людей честі, людей великого серця. Тих, хто не шукав війни, але коли вона прийшла — не відступив. Не сховався. Не залишив свій обов’язок на інших.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, прощаючись із Захисником України — Миколою Несукаєм.Микола Петрович Несукай народився 4 вересня 1971 року у селі Зелене Донецької області. Атестат про базову середню освіту отримав у місцевій школі. Згодом закінчив сільськогосподарський технікум у місті Слов’янськ.Свою трудову діяльність він присвятив сільському господарству. Протягом 30 років працював механіком-трактористом у Криворізькій громаді. Це була справа, яку він знав і любив, у якій був справжнім фахівцем. Його поважали за відповідальність, сумлінність і готовність допомогти. Він був із тих людей, на яких можна покластися без зайвих слів.У житті Микола Петрович був щирим, скромним і чуйним. Любив свою родину, шанував українські традиції, був активним учасником життя громади. Його добре слово, його підтримка, його людяність залишаться у пам’яті всіх, хто мав щастя його знати.У липні 2024 року він добровільно став на захист територіальної цілісності та незалежності України. Обрав шлях воїна — свідомо, гідно, без вагань.Старший солдат Микола Несукай служив стрільцем-помічником гранатометника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Під час служби проявив мужність, стійкість і самовідданість. Вірно виконував накази, дбав про побратимів, був прикладом сили духу та відданості.16 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області, життя Миколи Петровича обірвалося.Для рідних і друзів він назавжди залишиться люблячим батьком, вірним товаришем, людиною, яка вміла підтримати і розділити будь-який момент життя. Його доброта, його принциповість, його людяність залишили глибокий слід у серцях тих, хто його знав.Сьогодні ми стоїмо перед болем втрати, який неможливо виміряти словами. Але поруч із цим болем — велика вдячність. За його працю. За його чесне життя. За його мужній вибір стати на захист України.Такі люди не зникають безслідно. Вони залишаються у пам’яті рідних, у спогадах друзів, у вдячності громади і в історії держави.Його життя — це приклад гідності.Його вчинок — це приклад відваги.Його ім’я — це частина нашої спільної пам’яті.І поки ми пам’ятаємо — він живе.Схиляємо голови у глибокій скорботі.Дякуємо за подвиг.Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.Миколу Несукая поховали на кладовищі у с. Фасова.Джерело інформації та фото