Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Війна безжально змінює долі людей. Вона забирає найцінніше — життя тих...

Війна безжально змінює долі людей. Вона забирає найцінніше — життя тих, хто ще тільки починав свій шлях, хто мріяв, будував плани, любив і був опорою для своїх рідних. Вона залишає по собі тишу в домівках і біль у серцях, який не стихає з часом.Особливо боляче, коли йдуть молоді — ті, у кого попереду було ціле життя. Ті, хто ще мав здійснити свої мрії, створити сім’ю, виховати дітей, прожити довге і щасливе життя. Але війна не дає цього шансу.19 березня Макарівська громада з глибоким сумом і болем прощалася із Захисником України — Євгеном Новіченком. Молодим воїном, щирою людиною і світлою душею, яка назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав і любив.Євген Олександрович Новіченко народився 11 серпня 1999 року в Макарові, де пройшли його дитинство та юність.Атестат про базову середню освіту здобув у Макарівському ліцеї №2. У 2014 році вступив до Немішаївського фахового коледжу НУБіП України, де отримав диплом за спеціальністю «електрик».Євген був доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував, підтримував рідних і друзів у складні моменти. Умів реально оцінювати свої можливості, відповідально ставився до справ і завжди доводив розпочате до кінця.Його характер вирізняли працелюбність і цілеспрямованість. Змалку прагнув розвиватися, мав великий хист до електрики, захоплювався автомобілями. Усе, за що брався, робив власноруч — з нуля створював технічні речі, майстрував, вдосконалював.З самого дитинства Євген був оточений любов’ю своєї старшої сестри Руслани. Вона чекала на нього, дбала, підтримувала і фактично виховувала як рідну дитину. Була для нього опорою, підтримкою і другою мамою. Їхній зв’язок був особливим — сповненим тепла, турботи і щирої любові.Особливе місце в його житті займали і молодші сестрички. Він дуже любив їх, оберігав і завжди був поруч. Дбав про них, підтримував, допомагав у повсякденному житті — водив Іринку до школи, Наталку до садочка. З Іринкою мав особливо теплі й близькі стосунки — разом проводили час у дитинстві, а згодом залишалися такими ж дружніми і в дорослому житті.Сестрички щиро любили свого брата. Для них він був захистом, опорою і прикладом. І хоча його сильні плечі вже не поруч, у їхніх серцях він залишиться назавжди. Тепер він оберігатиме їх з небес.У 2024 році Євген став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Євген Новіченко служив розвідником-санітаром 4-ї розвідувальної групи спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення 1-го загону спеціального призначення 71-ї окремої єгерської бригади.29 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Веселий Гай Донецької області, Євген Новіченко зник безвісти.Родина жила надією на диво — на його повернення живим. Кожен день був наповнений тривогою, вірою і молитвами.Та, на превеликий жаль, диво не сталося.12 березня 2026 року на підставі постанови про ідентифікацію було встановлено, що солдат Євген Новіченко загинув у бою 29 листопада 2024 року.Ця звістка стала нестерпним болем для рідних, близьких і всіх, хто знав Євгена.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, прощаючись із молодим Захисником, який віддав своє життя за Україну.Його життя було коротким, але світлим. Він залишив після себе пам’ять про доброту, щирість, турботу і любов до людей.Його подвиг — це частина великої боротьби українського народу за свободу.Його ім’я назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всієї громади.Пам’ять про нього житиме у кожному спогаді, у кожному доброму слові, у кожній миті, яку він подарував своїм близьким.Наш обов’язок — пам’ятати.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав життя.Наш обов’язок — жити так, щоб його жертва не була марною.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і самопожертву.Вічна пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Євгена Новіченка поховали на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото