Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Війна щодня змінює обличчя нашої земліВона приходить у домівки болем, ...

Війна щодня змінює обличчя нашої земліВона приходить у домівки болем, тишею і сльозами. Вона забирає тих, хто ще міг жити, працювати, любити, ростити дітей і зустрічати мирні світанки разом зі своїми рідними.У цій війні гинуть не лише юні. Вона забирає зрілих, сильних, досвідчених чоловіків — тих, хто вже встиг пройти свій життєвий шлях, стати опорою для родини, навчитися відповідальності й честі. Саме такі люди першими стають на захист держави, бо знають справжню ціну дому, свободи і майбутнього.16 лютого, у День Єднання, Макарівська громада з глибоким болем у серці прощалася із Захисником України — Сергієм Бондаренком. Людиною мужності, обов’язку і тихої сили, яка прожила життя чесно і до кінця залишилася вірною своїй землі.Сергій Леонідович Бондаренко народився 15 квітня 1979 року в місті Нікополь на Дніпропетровщині. Після закінчення дев’яти класів школи навчався у Нікопольському сільськогосподарському технікумі.У 1998 році його життєва дорога привела на Макарівщину – до села Андріївка, де він працював механіком у місцевому колгоспі, чесно виконуючи свою працю і поступово стаючи частиною місцевої громади.У 1999 році Сергія було призвано на строкову військову службу, до лав 95-ї десантно-штурмової бригади в Житомирі. Саме там загартувався його характер, сформувалася витримка, відповідальність і справжнє відчуття військового братерства. Після завершення служби він отримав звання старшого сержанта і повернувся до Андріївки, до мирного життя, праці та рідних людей.Коли у лютому 2022 року на українську землю прийшла повномасштабна війна, Сергій не залишився осторонь. Він записався до лав територіальної оборони, допомагав місцевим мешканцям, підтримував тих, хто потребував захисту і надії.А у 2024 році, не чекаючи на повістку, свідомо уклав контракт і став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Старший сержант Сергій Бондаренко служив головним сержантом, командиром першого механізованого відділення третього механізованого взводу дев’ятої механізованої роти третього механізованого батальйону 157-ї окремої механізованої бригади. Він ніс службу там, де було найважче, залишаючись прикладом стійкості, відповідальності й турботи про побратимів.8 лютого 2026 року, під час виконання обов’язків військової служби в районі населеного пункту Степногірськ Василівського району Запорізької області, життя Сергія обірвалося. Україна втратила ще одного свого Захисника. Родина втратила найдорожчу людину. Громада — надійного, мужнього чоловіка.На нього з Перемогою чекали мама Галина Олександрівна, брат, сестри, рідні та близькі. Чекали з вірою, молитвою і надією на повернення. Тепер це чекання стало вічною пам’яттю, що житиме у їхніх серцях завжди.Сьогодні ми прощаємося із Сергієм Бондаренком зі скорботою, яку важко передати словами. Але поруч із болем — глибока вдячність. За його мужність. За його вибір. За те, що він став щитом між ворогом і мирним життям України.Його життя — приклад сили духу і вірності обов’язку.Його подвиг — частина великої боротьби за свободу.Його ім’я — серед тих, хто назавжди залишиться в історії нашої пам’яті.Герої не вмирають. Вони залишаються в наших серцях, у кожному мирному ранку, у кожному подиху вільної української землі.Наш обов’язок — пам’ятати їх, жити гідно їхньої жертви і берегти Україну, за яку вони віддали своє життя.Схиляємо голови у глибокій скорботі.Дякуємо за відвагу і самопожертву.Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.Поховали Сергія Бондаренка на кладовищі у Андріївці.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації