Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | ДОРОГА ДОДОМУ ТРИВАЛІСТЮ В ДВА РОКИ...Уже понад десять років Україна п...

ДОРОГА ДОДОМУ ТРИВАЛІСТЮ В ДВА РОКИ...Уже понад десять років Україна переживає найстрашніше випробування у своїй новітній історії — війну з росією. Вона забирає у нас найцінніше — життя наших найкращих синів і дочок. Молодих хлопців і дівчат, які мали б жити, створювати родини, виховувати дітей, розбудовувати Україну та змінювати її на краще.Але замість мирних буднів вони обирають фронт, замість спокою — боротьбу, замість власних мрій — виконання священного обов’язку перед Батьківщиною. І сьогодні, в День державного прапора України, ми з болем, але й з гордістю, провели в останню путь одного з таких Героїв — Владислава Передирія.Владислав Олегович ПЕРЕДИРІЙ народився 1 жовтня 1996 року в селі Колонщина на Макарівщині. Зростав у багатодітній, дружній сім’ї, де панували любов, повага та взаєморозуміння. Змалку був життєрадісним і щирим хлопцем: любив грати у футбол, брав активну участь у художній самодіяльності, завжди був серед тих, хто створював свято іншим. Його любили за відкритість і щирість.Найбільше Владислав цінував свою родину — батька, маму, брата Іллю та сестричку Анастасію. Для них він був опорою, другом і старшим захисником, тим, хто завжди підставляв плече і ніколи не залишав без підтримки.У 2013 році, після закінчення Колонщинської школи вступив до Київського авіаційного технікуму на базі ДП «Антонов». У 2016 році був призваний до Збройних сил України, строкову службу проходив у Національній гвардії. Тяжке випробування випало на його родину у 2017 році, коли від хвороби, спричиненої війною, помер його батько Олег — Захисник, який із 2014 року боронив незалежність України.З 2018 року, після демобілізації, Владислав працював у Києві. Жив звичайним життям молодого чоловіка — працював, будував плани, мріяв. Та коли ворог знову жорстоко вдерся на українську землю, він не залишився осторонь. 26 січня 2023 року Владислав прийняв мужнє рішення знову стати до війська.Старший солдат Владислав Передирій служив навідником 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. Він воював на Луганському напрямку, брав участь у складних боях, завжди був надійним і сміливим. Побратими згадують його як людину, яка першою йшла вперед і підставляла себе, рятуючи інших.5 липня 2023 року, під час стрілецького бою поблизу Новоселівського Луганської області, Владислав загинув, до останнього подиху виконуючи свій обов’язок перед Україною.Сьогодні плаче його мама, сумують брат Ілля і сестричка Анастасія, оплакують його друзі й побратими. Разом із ними плаче вся наша громада і вся Україна. Ми втратили людину, яка мала б жити, любити, створювати сім’ю, творити своє і наше майбутнє. Але він обрав шлях Героя — шлях самопожертви і честі.Його ім’я назавжди буде вписане у Книгу Пам’яті Макарівщини і всієї України. Владислав залишиться для нас прикладом відданості, мужності й любові.Захиснику Владиславе!!!Твій шлях був коротким, але величним. Ми пам’ятатимемо тебе завжди, а твоя жертва стане зерном нашої перемоги і відновлення України.Поховали Владислава Передирія на кладовищі у с. Колонщина.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото