За цими цифрами кожен побачить своєКогось зараз проймуть мурахи. Бо згадає, як серце вперше впало в п'яти від першого вибуху за вікном. А для когось це про дежавю, якого краще б ніколи не було. Про швидке пакування валіз, як колись у Севастополі. Тільки тепер — з МелітополяУ цих цифрах багато сліз. Тут і лють, і агресія. У них є втрати та біль. І болюче усвідомлення, що справедливість у XXI столітті — це щось ефемернеАле ще в цих числах, що вимірюються вже цілим поколінням нових українців, є любов. І є обійми. Є нове життя. І є місце словам, які звучать українською так красиво: «Я пишаюсь тобою». «Я вдячна». Ми вдячні. За сон, якого інколи так не вистачає, але все ж він є. Бо хтось не спить. Вдячні за вчора і за сьогодні. І за тверде переконання, що завтра для України — БУДЕУ цих цифрах точно кожен побачить себе. Перший спротив у Краматорську в 2014-му. Радість від першого удару по Кримському мосту й відчуття «ми точно переможемо» після повернення прапора в ХерсонУ кожен із цих днів ми всі проживали океан емоцій. Вони не можуть бути правильними чи неправильними. Єдине неправильне в цьому світі — це війна. А найсвітліше — люди, завдяки яким ми проживаємо кожен із цих днів