ЛИПЦІ Gromada Group

🕯 Пам’яті головного сержанта Романа Довгалюка (позивний «Бурий»)Роман народився 14 квітня 1986 року в селі Мишковичі на Тернопільщині. Закінчив факультет фізичного виховання та спорту Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії. У цивільному житті займався власною справою — мав тату-салон у Тернополі, писав картини олійними фарбами, організовував фаєр-шоу та захоплювався байкерським рухом, створивши власний клуб.До лав ЗСУ приєднався у 2020 році, підписавши контракт. Повномасштабне вторгнення Росії застало його на військових навчаннях. Роман служив у складі 44-ї окремої артилерійської бригади, де пройшов шлях до головного сержанта та став командиром підрозділу. Захищав Україну на Київщині, Житомирщині, Оріхівському, Куп’янському та Бахмутському напрямках, брав участь у визволенні Харківщини, воював поблизу Гуляйполя та у Волновасі.Роман загинув 12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Стецьківка на Сумщині. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🕯 Пам’яті старшого сержанта Ігоря Ляховича (позивний «Берлін»)Ігор народився 10 квітня 1995 року в селі Лютинськ на Рівненщині. Здобув медичну освіту, а згодом закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука. Працював медбратом у Київському диспансері, а пізніше — будівельником у Польщі.Восени 2022 року повернувся в Україну та мобілізувався до лав ЗСУ. Спочатку служив стрільцем-снайпером, пройшовши важкі бої у Соледарі та Бахмуті. Зважаючи на медичну освіту, пройшов прискорений курс підготовки та став бойовим медиком взводу у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади. Рятував життя побратимів та евакуйовував поранених на Запорізькому, Мар’їнському, Курахівському та Покровському напрямках. Чоловік загинув 20 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Філія Дніпропетровської області внаслідок ворожого удару керованою авіабомбою.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

ТОП-7 публікацій ЛИПЦІ Gromada Group у травні1. За ініціативи, підтримки та співпраці, а також за дорученням: у «Липецькій громаді | Офіційно» все хороше відбувається завдяки Анні Биченко — 9332. Сертифікат лише за 80% руйнувань і "чорний ринок" фотографій: проблеми єВідновлення прокоментував начальник ХОВА — 8583. Результати роботи комісій єВідновлення у Липецькій громаді оновили на офіційному сайті — 655 4. У Стрілечій винищувач СУ-27 завдав удар по місцю дислокації окупантів — 5735. Пройти опитування запрошують мешканців Липецької громади і представників бізнесу — 5586. По Липецькій громаді б'ють «Шахедами», лінія фронту «прозора» на 15 км — 4707. Надії з Липців допомогли лишатися на зв’язку з рідними: посприяв благодійний фонд «Карітас Харків» — 433* Кількість переглядів зазначено на момент укладання рейтингу згідно редакційного звіту, тож коли ви будете перечитувати або читати матеріал уперше, переглядів буде більше.ЛИПЦІ Gromada Group в інших соціальних мережах:🔹Facebook 🔹Youtube 🔹 Instagram 🔹Viber 🔹 X 🔹 Sl8 🔹 Threads

🕯 Пам’яті солдата Олексія Ятченка (позивний «Тихий») Олексій народився 12 березня 2001 року в селі Новий Білоус Чернігівського району. У Чернігівському центрі професійно-технічної освіти здобув спеціальність «Кухаря». Після початку Великої війни став до лав 112-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ. Воював на Гостомельському напрямку. Після деокупації Київщини, восени 2022 року, їх перекинули на Донеччину."Льоша до війни працював кухарем, і щоб ви розуміли, коли він чергував на кухні, це було свято", — каже побратим "Демократ".Під час одного з бойових виходів на позиції в Олексія влучив ворожий танковий снаряд, він отримав контузію. Після відновлення Олексій восени 2023 року відправився на Бахмутський напрямок. 20 листопада під час бойового завдання життя Олексія Ятченка обірвав ворожий мінометний обстріл.Вічна пам’ять та шана Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🕯 Пам’яті старшого лейтенанта, розвідника Володимира Яворського (позивний «Камаз») Володимир Яворський народився в Києві. З дитячих років хлопець захопився регбі. Саме цьому спорту він віддав більше 15 років свого життя, граючи за столичний клуб «Антарес». Закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.У перший же день повномасштабного вторгнення Володимир доєднався до тероборони Київщини. Згодом пройшов жорсткий відбір до спецпідрозділу ГУР Міноборони «Артан». За його плечима кілька вилазок за лінію фронту з поверненнями разом із полоненими ворогами.У травні 2024-го група під командуванням старшого лейтенанта Яворського тримала оборону в Часовому Яру. 30 травня Володимир Яворський загинув, закривши собою побратима під час евакуації поранених.За мужність та героїзм Володимиру Яворському посмертно присвоєно звання Героя України.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🕯️ До Дня вшанування памʼяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України Понад 700 українських дітей були вбиті Росією, ще понад 2 700 – поранені.За кожною цифрою – обірване життя, нездійснені мрії, ненаписані шкільні твори, неспівані колискові, ненароджене майбутнє. Це лише верифіковані дані на територіях, підконтрольних Україні. Реальні масштаби цієї трагедії можуть бути значно більшими.Росія вбиває не лише людей – вона вбиває дитинство, мрії, надії та майбутнє цілої країни.▪️ 4 квітня внаслідок російського удару по Кривому Рогу загинули 20 цивільних, серед яких 9 дітей.▪️ 14 травня внаслідок російської атаки на Київ загинули сестри Яковлєви – 17-річна Віта і 12-річна Любава. У 2023 році на війні загинув їхній батько. ▪️ У ніч проти 2 червня ракетна атака на Дніпро вбила 16 українців, з них двоє – діти. Одному з них – Олегу, у вересні мало виповнитися три рочки. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх дітей, чиє життя забрала російська агресія.Пам’ятаємо кожне ім’я. Не пробачимо жодного злочину. Вимагаємо справедливості. Світла пам’ять невинним дітям України.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🕯 Пам’яті майора Сергія Данюка із позивним «Замполіт»Службу Сергій розпочав у січні 2012 року у 93-му окремому Ясському лінійно-вузловому полку зв’язку. Україну захищав з 2014 року, пройшов бойовий шлях від радіотелефоніста до командира. У 2016 році, між бойовими виїздами, Сергій вступив до Одеської військової академії, яку закінчив у 2020 році. "Навіть свою дипломну роботу писав в окопі, коли навчався у військовій академії", — зазначає сестра.Останні 12 років війни був у найгарячіших точках фронту, зокрема на Донецького напрямку.Два роки служив на посаді командира розвідроти. Коли звільняв із побратимами Харківську область, їм вдалося захопити російський танк Т-90. По поверненню з війни мріяв створити сім'ю зі своєю жінкою Катериною.Сергій загинув, коли під обстрілами російських військ евакуйовував тіла побратимів. Вічна слава Герою!📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

🎥 Редакція розслідувань "Суспільного"зробила крутий документальний фільм про Харківщину і про те, чи потрібна відбудова для прифронтових громад, чи вона є свідомим ігноруванням воєнних ризиків заради «освоєння» бюджетів? Рефреном у стрічці звучить питання, чому держава не враховує військові ризики та витрачає на відбудову сотні мільйонів гривень.🏗 "Відбудова на межі" — це документальний проєкт про відбудову прифронтових територій та нерозв’язані питання воєнних ризиків і відповідальності за втрати, каже авторка проєкту Алла Садовник.💬 "На жаль, ми так і не змогли почути відповідь, чому досі, за понад чотири роки повномасштабного вторгнення, держава не розробила чіткі правила відбору об’єктів для відбудови, які б передбачали враховування воєнних ризиків. На Харківщині ми нарахували близько 20 відбудованих і повторно зруйнованих ворогом шкіл, адмінбудівель, дитсадків. І хоча масштаби будівництва зменшилися, порівняно з 2023–2025 роками, все ж в області планують надалі реалізовувати дороговартісні наземні об’єкти за якихось 30–40 кілометрів від лінії фронту. І така ситуація не лише на Харківщині", — розповіла авторка проєкту Алла Садовник.📍 ХАЦ неодноразово писав на цю тему: і про школи у Старому Салтові та у Чугуєві, і про лікарні в Ізюмі.▶️ Щиро радимо подивитися розслідування "Суспільного"Наші тексти на цю тему:Мільярд за лікарню на Харківщині? Чому це не на часі, навіть якщо цю відбудову промотує Олена ЗеленськаХОВА після матеріалу ХАЦ розірвала договір на будівництво дитячого садочка у Старому СалтовіНа що витрачає гроші ХОВА: 135 мільйонів на підземний дитсадок за 18 км від кордону і 18 млн – на ремонт Будинку культури

🕯 Пам’яті військовослужбовця Сергія ФедьківаСергій народився 20 червня 1989 року в місті Калуш на Івано-Франківщині. З дитинства професійно займався боксом, став чемпіоном області та брав участь у чемпіонатах України.З 2014 року разом із батьком Миколою та молодшим братом Василем добровольцем став на захист України у складі ДУК «Правий сектор», пройшовши бої на Луганщині та Донеччині. З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до 79-го батальйону 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського, де служив водієм зенітно-кулеметного відділення на південному напрямку фронту.Сергій загинув 11 травня 2025 року поблизу Малинівки на Запоріжжі, отримавши смертельні поранення під час порятунку побратима. Посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

Памʼяті сержанта, священника Леоніда Сульжика (позивний «Філософ»)Був не лише священником, але й людиною великого серця Леонід народився 26 березня 1978 року на Рівненщині, проживав у селі Зірне. У мирному житті був кліриком Рівненської єпархії Православної церкви України, упродовж багатьох років звершував своє пастирське служіння у Березнівській громаді, а в час важких випробувань для України став на захист рідної землі. Леонід долучився до захисту України з вересня 2021 року. У війську отримав позивний "Філософ". Служив сержантом, старшим бойовим медиком стрілецької роти стрілецького батальйону. Воїн загинув 17 січня 2025 року під час бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти, і лиш нещодавно загибель Леоніда Сульжика підтвердили офіційно. Вічна шана Герою! Фото: Релігійна правда За матеріалами: Рівненська єпархія Православної Церкви України, Горинь. Інфо Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform