Telegram statistics channel - @lucashow_tv

7. Війна кінця світу | Маріо Варгас Льйоса | ФабулаЩо. У мене якийсь особливий сентимент до Льйоси. Мабуть тому, що коли в студентських (і близьких до них) роках читаючі друзі захоплювалися Маркесом, Борхесом і Кортасаром, я, прочитавши "Тітонька Хулія й писака", і ніби на противагу друзякам, називав Льйосу улюбленим латиноамериканським письменником. Тож радію, виданому вперше українською, історичному роману про протистояння сектантів під проводом Антоніо Вісенте Мендеша Масіели і молодої Бразильської республіки наприкінці ХІХ сторіччя. Це точно буде захоплююча подорож.Для кого. Для поціновувачів латиноамериканських "магів".8. Закони дурості людської | Карло Чіполла | Наш формат Що. За порадою одного розумного чоловіка придбав культову книжечку про дурнів. Це серйозна епістемологія дурості, що прикидається іронією й сатирою. А у виконанні видавництва "Наш формат" - ще й артбук, оформлений гравюрами Пітера ван дер Гейдена, Брейгеля-старшого й Ієроніма Босха.Для кого. Для тих, хто намагається не бути дурнем.9. Історія світу в 6 склянках | Тому СтендіджЩо. Бестселер The New York Times з дотепною історією людської цивілізації, що подається тут через шість знакових напоїв: від древнього єгипетського пива до американської кока-коли.Для кого. Для тих, хто, потрапляючи на книжкові ярмарки, не може зупинитися.

5. Казки баби Гаврішихи | Олег Гавріш Що. Культова книжка-оберіг від ветерана РУВ, зі страшними казками, які навіть сорокарічних і впевнених у собі перетворює на хлопчаків і дівчаток та робить їм затишно й добре.Для кого. Для всіх, кому терміново потрібно опинитися в теплому світі бабусиних оповідок.6. Лазарус. Змій | Світлана Тараторіна | VivatЩо. Довгоочікуване продовження українського міського фентезі в сетингу  Києва початку ХХ сторіччя зі словником нечисті, водяниками на Трухановому острові, детективними історіями й тією самою імперією у передчутті її краху.Для кого. Для шанувальників жанру й тих, хто читав перший роман.7. Ділогія Леобург | Ірина Грабовська | VivatЩо. Дотепний український стимпанк з паралельними світами, шпигунськими інтригами, загадковими вбивствами, наукоцентрічним мегаполісом, Українським королівством зі столицею у Вінниці, Австро-Боснійською імперією й росією, яка й тут мутить воду.Для кого. Для фанатів цепілінів, чудернацьких парових побутових приладів та поціновувачів young adult.8. Відділ 32. Служба магбезпеки | Катерина Пекур | Readberry Що. Другий роман із серії "Навпакиїв" про Київ звичайний і химерний, про таємничі справи та оборонну війну на всіх рівнях, в ще про Службу Безпеки України, якою ви собі її точно не уявляли.Для кого. Для тих, хто хоче закохатися в українську столицю.#щоденник_читача

«Це дуже красива історія про зв’язок тилу і фронту, про опору для наших захисників — для тих, хто захищає нас, — а також про тяглість думки і тяглість пам’яті. Мої вітання «Книжці на фронт», і дякую за службу», — коментує відзнаку членкиня журі Премії, голова організації INDEX: Інститут документування і взаємодії, письменниця й редакторка, кураторка проєктів й дослідниця культури Саша Довжик. 📚🪖Це направду цінне визнання. Те, що ініціатива Культурних сил «Книга на фронт» стала лавреатом премії від авторитетного «Читомо» — це, як на мене, більше, ніж про промоцію читання у війську. Це про потребу культури, як території безпеки. Зокрема й для тих, хто цю безпеку творить. Бо читання українською стверджує український контекст на інтелектуальному і водночас чуттєвому рівні. Дуже круто, що робота Культурних сил оцінена й у цьому напрямі. Дякую Андрію Овчаруку - сержанту, керівнику проєкту, дякую мобільним групам Культурного десанту за цю роботу і пишаюся, що минулоріч був долучений до цієї справи!📹А для вас тут нижче заклик підтримати наш проєкт від легендарної Тайри. Це ексклюзив й раніше це відео не публікувалося. Записали на минулорічній весняній Книжковій Країні. Вже в лютому будуть акції, де ви зможете задонатити книжку для фронту. Слідкуйте за анонсами. А там вже й знову Книжкова, Арсенал і всі інші книжкові форуми й ярмарки...

Хочу собі мати світлину з цією книжкою. Та з її автором фото дуже хотів би. Артур Дронь написав щось таке, що домальовує, ні — оприявлює реальність. Тобто оце те, що є в тексті Артура, це і є реальність. Саме це, а не щось інше. Збірку позиціонують як дебютну коротку прозу. Для мене — це скорше збірка есеїв. Просто нині, напевно, і без того межовий жанр есеїстики, саме ось таким, художньо-документальним до божественного абсурду має бути.«Гемінґвей нічого не знає» — це краще що я читав про нашу війну, про війну взагалі, й одне з кращого, що я читав взагалі. Якийсь критичний рівень щирості та справжності. І раптом — стільки ніжності, стільки любові. А ще так точно сформульовані відповіді. Особисті й, мабуть, субʼєктивні, але для мене край точні. Бо Артур здатен чути правду. Це загалом мало таких, хто здатен чути не слова, а тему. В горизонтальному житті чути духову вертикаль. Тут і про Бога на війні, і про літературу часів війни, і про те чому пацифізм і гуманізм Ремарка та Гемінґвея не витримує реальності сьогодення та кришиться об російсько-українську війну. Розумієте, Артур так сміливо ділиться своїми історіями, ділиться собою, що тобі не страшно згадувати своє, повернутися до себе. І раптом виявляється, що можна з книжкою в руках публічно плакати. І раптом якесь лушпиння опадає довкола серця. Розумієте, чому я хотів мати це фото. Ні? Ну, то Бог з вами!#щоденник_читача

Назавжди 24. І так вже 9 років. Двічі на рік пишу про Мислу тут. Кожного разу наголошую, що це моя перша особиста втрата на цій війні. Коли війна раптом проявилася справжнім болем. Перша особиста втрата. І не остання. На жаль. Двічі на рік пишу, але згадую весь цей час. Першим в хвилину мовчання, наприклад. Завжди. Мирослав є моїм постійним співрозмовником. І часом мені здається я чую його відповіді.Нині він став вулицями, скверами. Був сьогодні в такому сквері в Києві. Це дуже добре, що є такі місця. Де можна згадувати, де можна вшановувати, де можна плекати свою пам'ять про близького. Пам'ять малює мені нашу останню зустріч у Харкові. Здається я його просив повернутися в цивільне життя. Знав, що не повернеться. Хоча мав можливості. Можливо - це вже мій внутрішній міт. І насправді такого не було...Попросили згадати "Мисливця" в одне слово. Що першим приходить в голову, коли згадуєш його. Сьогодні сказав - завзяття. Отаке справжнє, козацьке. Мисла нічого не удавав. Він справжній, не удаваний герой. І все робив завзято. Будь-де. Чи в суперечці про історію чи політику, чи як журналіст, чи як провідник Соколу, чи як націоналіст-свободівець - всюди справжній і завзятий!І так мені світло стало від цього слова поруч з його ім'ям. І натхненно.Дякую, шо ми всі тебе знали. Пам'ять ще буде малювати якісь історії про тебе. І можливо перетворить їх на притчі, а тебе на міт. Але я знаю - ти був. І був справжнім. І коли вчергове робитиму вибір я знову буду радитися з тобою. І буду чути відповіді.Честь 🫡

Ця виставка насправді тільки прикидається виставкою.Сиріч, це як мінімум 7 виставок в одній. Ретроспектива нашої історії, очами точного спостережника й митця. Кадр, який не фіксує, але оповідає. Знимка, що варта цілого докфільму. Світлина, що не знерушує життя, але навпаки - його наповнює сенсами, візалізує почуття, в точній формі оприявлює через історію індивіда історію цілого народу.Нам дуже не вистачає такого ретроспективного погляду на новий час в історії країни. Оті 35 років, коли цей час для всіх нас гостро пришвидшився. Акцентованого погляду на справжнє, не на удаване. Це дуже цінне. Бо ж у швидкому часі, аби дивитися й думати про майбутнє, відповідно до того щодень діяти (щоби майбутнє се було саме таким як ти хочеш), нам потрібно встигати зупинятися й осаджувати в собі пройдене, усвідомлювати його.Олександр Глядєлов побачив дуже багато важливого, і десь підгледів саму суть.Будете мати можливість, обов'язково завітайте в Києві до Українського Дому. Експозиція триватиме до 5 жовтня!

🔥Ті, хто в Ха! Не проґавте 🐦‍⬛️Трохи мав стосунок до організації цієї події, тому щиро рекомендую. #рекомендації_Лукаша ✅РЕЄСТРАЦІЯ ТУТ✅📚 Що: Презентація книг та авторська зустріч із Олегом Криштопою🗓 Коли: 10 вересня (середа), 18:00📍 Де: Пресцентр «Накипіло», вулиця Мистецтв, 14🔎 Про подію: Автор YouTube-каналу «Історія для дорослих», письменник Олег Криштопа завітає до Харкова, аби презентувати свої книги:📖 «Радіо “Афродіта”» — документальна історія підпільної радіостанції УПА, що транслювала на Європу правду про українську боротьбу.📖 «Останні українці. Історії депортованих родин у Польщі після акції “Вісла”» — книга про пам’ять і виживання українських родин, виселених у 1947 році.Що спільного між цими історіями, окрім епохи? Як минуле допомагає нам триматися за власну ідентичність, попри морок часу? І чому саме пам’ять стає нашим щитом у боротьбі за майбутнє?Приходьте почути відповіді та поставити власні запитання під час зустрічі з автором у Харкові.Модераторка: Тетяна Хоронжук, філологиня, мовознавиця, редакторка соцмереж Радіо «Накипіло»

Вчора, до Дня вишиванки, вдягнув вишиванку "Творимир" від бренду "Slobozhanka". Я вже колись писав, що в мене шість штук вишитих сорочок: від сторічного родового артефакту до "оливи" від військового виробника M-Tac. Цікаво спостерігати за собою і настроєм в той чи інший рік. За вишиванкою, ніби, згадуєш думки і відчуття. Для того вам той колаж нагорі - роки 2023, 2024, 2025...Втім я хотів написати про інше. Епіграф потрібен тут, аби просто зафіксувати десь цей фотоколаж 🙂А хтів трохи порефлексувати на музичну тему. Зрештою...Подивився я півфінали цьогорічного Євробачення. Бажаю успіху нашим, бо Ziferblat - це нішева й цікава музика. Конкурсний номер українського гурту для мене зрозумілий, тема артикульована, виконання чуттєве, але мене все це чомусь не дуже чіпляє. Але повторюся - щиро бажаю хлопцям і дівчатам успіху. Бо це потрібно Україні. Всім в Україні: фанатам гурту й Євробачення, їхнім хейтерам, байдужим - всім. Бо то успіх, що належитиме не їм, чи не лишень їм.А от щодо їхніх конкурентів...Я не є меломаном чи суперфаном конкурсу, але мені здається, що за останні роки - плейлист цьогорічного Євробачення найслабший.Наприклад, минулоріч після конкурсу в моєму плеєрі окрім наших Jerry Heil і Alyona Alyona поселилися треки від італійки Angelina Mango (за яку я навіть голосував), перможний The Code від швейцарських Nemo, балканський рок від Baby Lasagna і, навіть Jako від вірменських Ladaniva (дуже неочевидний для мене вибір). Ціла купа пісень, направду. Нині ж навіть не знаю кого й додати. Хіба австрійське чоловіче мецо-сопрано, та шведську лазневу співанку... Тому висновок. Очевидний такий висновок 🫵 Краще слухайте альбом "Стоїть піхота" від Культурних сил. Сьогодні їхав на службу й розслухав його ще більше. Побратими створили щось дуже щире й направду справжнє. Й мультижанрове. Тут вам й воєнне кантрі від Remez, і хітяра від Кувалдіна з "Оркестром 59" — "Йде піхота", і соціяльногостра композиція "Подякуй піхоті" від Проспекту Соборного. А ще - іронічне підбадьорування від гурту "Редакція" — "Крию - іду"; тонкопідмічене "step by step", що собі крокує в пісні "Ми степ" від Nazva і віртуозне виконання "Ронін" від винахідника електробандури Івана Ткаленка.Тож вболівайте за наших на Євробаченні, але слухайте альбом "Стоїть піхота". Альбом є тут

У Києві є харківська піца. Сьогодні після служби я її знайшов на Сагайдачного. Роблять квадратну піцу на товстому тісті, наприклад, "курка-ананас", дають салат Столичний, наливають томатний сік. Називається піцерія ХА. Мабуть, ви знаєте чи чули про таке.Але щось не те, якось не так працює все це, десь чогось не вистачає... Не "буфет"...В маршрутці мимоволі підслухав розмову трьох молодих чи-то дизайнерів, чи-то айтішників...- Вона сама з Херсона, але переїхала сюди з Харкова.- Як так?- Вчилася там, коли почалося - переїхала.- І що?- Каже Харків їй більше подобається. Скучає.- Мені тіпи фото показували, красиво там... Парк Горького.- Ага. І метро чи трамваї безкоштовні...- Чи і те, і те? - А! І мусаркі всюди. Не те, шо тут. Акуратненько все...- От. Значить мер там не воруєт, а якщо воруєт, то не всьо... і для людей щось робить...- Я б переїхав. Ну потом. Переїхав би...Третій весь час мовчав...Я вдягнув навушники ввімкнув Жадана і Юру Гуржи з їхніми фокстротами.А може дійсно? Може Харків - це про халявне метро, про смітники, про "паркгорького", словом, про комфорт? Ну працює жеж!!!Зробив гучність на максимум...Відрив жовту збірку есей Шевельова, що, попри прочитане, досі ношу в рюкзаку... Перечитавши сторінок сім статті про Пороги і Запоріжжя, глянув на закладку - листівку зі раритетним фото Держпрому... Попустило.

Ракетні удари та атаки шахедів по всій країні через півгодини після путінської «згоди не бити по енергетиці та інфраструктурі» — у цьому вся суть і ціна домовленостей із цим психопатом. Шановне панство, я не Нострадамус (як і ніхто з нас) і я не знаю, що буде далі та до чого врешті приведе вся ця історія з Трампом, перемовинами та перемирʼями (мені здається, що за великим рахунком ні до чого). Але я точно знаю:1. Проти нас моральні дегенерати, якими керують криваві психопати. Брехня — їхнє друге імʼя. Перевірено тисячу разів. 2. Вся ця війна не мала і немає жодних інших причин, окрім божевільного бажання психопатів і дегенератів знищити нас, бо ми заважаємо їм свої існуванням. Намагання раціоналізувати це криваве багаторічне божевілля та пояснити його причини «складною геополітикою», «розширенням НАТО», «українською впертістю», «корисними копалинами» — це просто успіх пропаганди психопатів і дегенератів, яка за цим химерним потоком слів прагне замаскувати єдину причину війни — бажання знищити нас, бо вони так захотіли. 3. Як би не йшло все це далі, в стратегічній перспективі ці психопати і дегенерати не відмовляться від своїх цілей. Бо це і є їхня суть, природа, вища насолода і сенс існування. Це зміниться тільки в результаті повного розгрому, деконструкції, демонтажу державності та розпаду цього утворення. І то будуть нюанси. 4. Сьогодні у світі є дві великі регулярні армії, морально і тактично готові до сучасної війни великих регулярних армій. Це українська і московська армії. Без України і української армії у нинішніх умовах Європа беззахисна перед путінською військовою машиною. Ми потребуємо Європи, а Європа потребує нас. Написати можна значно більше, але часу, на жаль, нема. Довіряйте своїм, плюйте в очі ворожій брехні, знищуйте ворога, допомагайте знищувати ворога.