- Ви собачку не продаете? Я сиджу на майданчику, однією рукою переписуюсь з хлопцями, іншою кидаю дєвочке Халк кільце. Не впевнена, що це саме мені. Підіймаю голову, ні, мені. Доросла пара, стоять, чекають чогось від мене.- Яку? Оцю??? - хитаюсь я у напрямок Халк.- Охуїла, товста? - дєвочка Халк не сприймає навіть жартома ці розговори. - Нет, ту, что отдыхает- і люди начебто навіть не жартують.«Отдихаєт» Піксель. Лежіть під лавочкою, гризе мʼячика, нікого не чипає. Всім своїм виглядом пропагандує таку ж поведінку.- А з чого ви вирішили, що я його продаю??? - як казала моя подруга, не те, що здивувалась, охуїла.- Ну всякое может быть. Продадите? - жіночка чомусь абсолютно впевнена, що це адекватний діалог. - Може продамо, товста? - очі дєвочкі Халк загоряються близькою вигодою та майбутнім без ідіота.- Купляйте, він ахуєнний! - підскакує до решітки ця барижниця. Піксель, відчуваючи недобре, виповзає з під лавочки.- Фодить на фуй!!! В мене вава є - не виймаючи мʼячика з рота каже їм моя собачка. - Ой - кажуть мужик із жінкою. А як ви хотіли, блять. - Навіть якщо б я вам його продала, через пару днів ви б його повертали мені. З доплатою. Повірте - я чухаю цю білу волохату хуйню і вперше за день посміхаюсь.- Товста, ти така в мене дура! Купляйте, домовимось!!! - не здається дєвочка Халк. Я встаю, забираю з пащі Пікселя мʼяча. Велика біла волохата хуйня починає радісно волати на весь Госпром.- Дайдайдайдай!!! - оре ця істота.- Я вам зроблю знижку! - Халк не втрачає надії. Я кидаю одному мʼяча, інший кільце та сідаю знову писати хлопцям. Дивна парочка ще хвилинку дивиться на нас та йде собі. - Йобнуті якісь - кажу я сама собі.- Сама йобнута. І мене не слухаєш. Від дєвочкі Халк навіть подумки не приховаєшся.