Сьогодні з ранку я розбирала стару шафу, готувала до осені.Відкрив двері у відділення з верхнім одягом, я завмерла. - Просто подихай- порадив мені хтось зсередини. Там, схований на пальтами та дощовиками, стояв прапор. Прапор, на якому друзі та побратими брата писали йому останні слова вдячності та любові. За ці півтори роки я жодного разу на розгорнула, не змогла й сьогодні. Колись я прочитаю все, що написали люди на цьому останньому прапорі. Колись на це в мене вистачить сил. Колись ми обов’язково зустрінемось, переродившись в інші життя, в інших людей. Ми впізнаємо один одного, бо і тоді будемо схожі. Зараз немає спокою в душі і не може бути. Зараз в душі панує «НІКОЛИ».Ніколи не забуду.Ніколи не обійму.Ніколи не почую.Ніколи не зраджу. Ніколи не здамся.Ніколи не пробачу. Шануйте пам’ять тих, хто віддав за нас життя. Бережіть тих, хто зараз виборює нам право жити. Допомагайте живим. Бо Герої вмирають. Вмирають щодня. За нашу з вами змогу жити. Кожен день, згадуйте про них кожен день. Дякуйте за ранок. Доводьте вчинками, що їх подвиг не марний. Інакше в нас немає майбутнього.Навіки Слава всім полеглим за Україну.4874070011080767