Лозівська громада у глибокій скорботі: страшна війна забрала життя нашого земляка — Олега Володимировича Кириченка.Олег Володимирович народився 5 листопада 1972 року в місті Лозова. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Він навчався і закінчив Лозівську середню школу №3, де знайшов перших справжніх друзів.Після школи Олег вирішив здобути практичну професію та вступив до Слов'янського професійного аграрного ліцею. Там він опанував спеціальність слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Невдовзі з честю пройшов строкову військову службу, яка загартувала його характер.Повернувшись до цивільного життя, Олег присвятив себе будівництву. Його знали як людину з «золотими руками» — він став висококласним майстром, який умів і любив створювати затишок для інших. Коли з'являлася вільна хвилина, Олег поспішав на риболовлю — це було його найбільше захоплення, де він відпочивав душею в тиші біля води. Він був надійною опорою для своєї родини, добрим і турботливим чоловіком, батьком та сином.Проте мирне життя перервав обов'язок перед Батьківщиною. У березні 2026 року Олег Володимирович став на захист рідної землі. Він служив радіотелефоністом 1 штурмового взводу 3 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4848. Кожен день на фронті солдат Кириченко демонстрував мужність і відданість присязі.15 червня 2026 року під час проходження військової служби поблизу населеного пункту Берестин Харківської області життя відважного воїна трагічно обірвалося. Олег Кириченко загинув, захищаючи спокій своїх рідних та свободу України.Ця втрата залишила невимовний біль у серцях тих, хто його любив. Без найдорожчої людини залишилися мати, сестра, дружина, син та донька.Світла пам'ять про добру людину, люблячого батька та мужнього Героя назавжди житиме в наших серцях. Вічна слава Олегу Кириченку!