Яна про Літературу 🫡 | У мене з творчістю Кадзуо Ішіґуро складні стосунки. Абсолютний метч тр...

😀 У мене з творчістю Кадзуо Ішіґуро складні стосунки. Абсолютний метч трапляється через раз, а книжка «Художник хиткого світу» взагалі нічого в мені не зачепила, а й роздратувала.📍Митець, що підтримував імперіалізм Японії та прославився пропагандистським творами після Другої світової війни опиняється на узбіччі життя. Те, чим він жив, стає морально неправильним, а, крім того, заважає його донькам прокладати собі шлях до сімейного благополуччя. 📝 От своїм винятковим милосердям до цього старого книга роздратувала мене. Звісно, впливає контекст, у якому ми живемо — і співчувати імперцю, що обрав цю ідентичність добровільно й підживлював її у соціуму, не вдалося. 📝 Роман є другим у письменницькій кар’єрі Ішіґуро. Шукаючи відповідей про цей текст, я натрапила на інтерв’ю про перші дві книжки автора (можна легко зареєструватися й проглянути). 📍Чи то «Художник хиткого світу» не сповна змушує прожити цю рефлексію, чи то я чомусь не відчула цього, але саме розмова Ішіґуро з журналістом спонукала мене емпатувати головному героєві, зокрема, через ці цитати: Мене приваблює цей період в історії Японії, тому що це те, що сталося з цілим поколінням людей. Вони жили в моральному кліматі, який аж до кінця війни стверджував, що найбільш похвальне і гідне похвали, що вони могли зробити — це використати свої таланти для просування націоналістичної справи Японії, а після війни виявилося, що це було жахливою помилкою Японія наробила тут безладу, але як чудово, що через кілька років все буде абсолютно по-новому. Але життя людини не таке. У людському житті є місце лише для одного разу. І Оно зробив це, він спробував, і вийшло не дуже добре. Його світ закінчився, і все, що він може зробити, це побажати молодому поколінню добра, але він не є частиною цього світу. І мене зацікавили різні стратегії, до яких може вдатися людина, щоб спробувати врятувати якусь гідність, щоб поставити в таке становище, коли він зможе сказати, що він не є частиною цього світу. Гадаю, я хотів припустити, що гідність людини не обов'язково залежить від того, чого вона досягає у своєму житті чи у своїй кар'єрі; що зрештою є щось гідне в Оно, що випливає просто з того, що він є людиною. ☘️ Звісно, для кожної ідеї свій час. Та, думаю, повернення до цього концепту й рефлексії дозволило зробити би більш потужний роман. Бо на початку кар’єри сил для такого розмаху йому не вистачило. Згодом вони з’явились, адже «Залишок дня» обертається навколо схожих тем, сягає більше глибини та отримує велике визнання. Гайда читати інтерв’ю! Англійська не надто складна, тому беріться.