Поки всі навколо бідкаються, пропоную вашій увазі уривок з «пісня, що перебуває в (похоронному) храмі царя Ініотефа, вміщена перед співцем на арфі»:«Звелів добрий цар чудову долю: зникають тіла й минають, інші йдуть їм на зміну, від часу предків. Боги (тобто царі), що були до нас, покояться в своїх пірамідах, так само як і мумії, і духи поховані в своїх гробницях. Від будівників домів не лишилося навіть місця. Що з ними сталося? Чув я слова Імхотепа та Хардідіфа, чиї вислови у всіх на устах, а щодо їх місць - стіни їх зруйновані, цих місць нема, їх немов не бувало. Ніхто не приходить з них, щоб розповісти про них, повідомити про їх перебування, щоб зміцнити наше серце, поки ви (тобто слухачі) не наблизитесь до місця, куди вони пішли. Будь здоровий серцем, щоб примусити своє серце забути про це; хай буде для тебе найкращим іти за серцем своїм, поки ти живий. Клади миро на голову свою, одяг на тобі хай буде з вісону, мастися чудовими, справжніми мазями богів.Будь веселий, не дай своєму серцю схилитися, йди за його пориваннями і твоїм благом; улаштуй свої справи на землі, згідно з велінням свого серця, і не журись, поки не настане день голосіння (по тобі). Не слухав той, чиє серце не бʼється (Осіріс), скарг, а сльози нікого не рятують з домовини. Отже, святкуй, не сумуй, бо не можна брати свого достатку з собою, і ніхто з тих, що пішли,ще не повернувся» Уривок з так званої «Бесіди розчарованої людини зі своєю душею-ба» (папірус Berlin ÄM 3024verso) (Erman 1896). Переклад наукраїнську було здійснено М. Антоновичем.