Окрім Афродіти, в місті шанували Деметру, Кору, Зевса та Дионіса, що вказує на синкретичний характер релігійних уявлень та збереження тісних культурних зв’язків із метрополією. Соціальна структура населення хори Ніконія та сусідньої Ольвії в період архаїки та класики була переважно грецькою за етнічним складом, попри тривалі дискусії щодо «варваризації» архітектури (землянки) та керамічного комплексу (ліпний посуд). Сучасні дослідження сільських некрополів підтверджують, що підкурганні поховання, які раніше вважалися скіфськими, насправді належать заможним прошаркам іонійських колоністів, що відображає соціальну стратифікацію, а не етнічну неоднорідність. У перші століття нашої ери Ніконій продовжував існувати як важливий пункт у системі дочерняхівських пам’яток, демонструючи значну елінізацію навіть серед осілого пізньоскіфського населення Буджацького степу. В цей період у місті фіксується присутність римських культурних стандартів, що підтверджується знахідками унікального скляного посуду, виготовленого в техніці видування у форму в майстернях Сидону або Кіпру, зокрема чаш із грецькими написами-побажаннями «Радуйся, поки існуєш». Наявність таких артефактів, а також бронзових фігурок орлів на сусідніх пам’ятках (Березань, Тіра), може свідчити про безпосереднє перебування римських військових підрозділів у Нижньому Подністров’ї в період експедиції Плавтія Сильвана. Таким чином, історія Ніконія - це багатогранний процес адаптації античної цивілізації до умов причорноморського фронтиру, де грецькі інституції поліса, економічні мережі та релігійні культи трансформувалися під впливом постійної взаємодії з варварським світом, зберігаючи при цьому свою еллінську ідентичність протягом майже тисячоліття.