Так званий «Легендарний життєпис Саргона» відомий нам не з часу самого Саргона (XXIII ст. до н.е.), а з пізніх клинописних табличок неоассирійської та нововавилонської доби (VIII–VI ст. до н.е.). Це важливо: перед нами не автобіографія і не сучасний хронікальний запис, а ідеологічний текст, створений через понад тисячу років після описуваних подій. Він стилізований під розповідь від першої особи і виконує цілком зрозумілу функцію - легітимацію царської влади через божественне заступництво та «обраність».(Текст перекомпоновано з двох неоассирійських табличках і ще одній нововавилонській).«Я Саргон Шаррум-кен (справжній цар) цар Аккаду. Моя мати була верховною жрицею і я не знав свого батька (текст із династії Ісін, 2000-1817, називає батька Саргона Лайбуум). Брати мого батька любили пагорби (область Амурру, ймовірно). Моє місто - Азупірану (Азупірану - аккадська назва, що означає «місто шафрану». Також Гведолін Лейк зазначає, що назва є лише загальною назвою для гірської місцевості на півночі, де ростуть трави азупірану.), на березі Євфрату. Моя мати, верховна жриця, зачала мене й народила. Вона помістила мене в очеретяний кошик і смолою заклеїла його отвори. Вона посадила мене в річку, яка не повстала проти мене. Річка принесла мене до Аккі, що ллє воду. Аккі, ливник води, вивів мене, коли він занурив своє відро в річку. Аккі, ливник води, прийняв мене як свого сина і виховав мене. Аккі, ливник води, призначив мене своїм садівником. Поки я був садівником, Іштар подарувала свою любов до мене (Іштар, шумерська Інанна, верховна богиня рясних врожаїв, родючості і кохання, пізніше стала богинею перемоги, врожаю, правосуддя, покровителькою сімейного життя. Вона отримує задоволення від роботи садівників, як зазначено в Поемі Гільгамеша VI 64). І я служив королівською особою [п’ятдесят]шість років. Я керував і правив людьми чорноголових. Бронзовими сокирами я гори могутні підкорив, піднявся на гори верхні, перетнув низи [до Лівану і Тавру, включаючи Марі.]. Тричі я відвідував країни [за] морем [Кіпр, Перська затока]. [Моя рука] перемогла Ділмун [шумерський Едем. Можливо, Бахрейн]. Я піднявся до Дер, Магни [Бадра, в Ірані], і я завоював його. Я знищив Казаллу [на захід від Кіша] і (...) будь-якого короля, який стане моїм наступником, якщо він хоче бути паралельним зі мною, нехай спрямовує свої кроки туди, де я спрямував свої. Нехай він керує народом чорноголових, хай він здобуде могутні гори бронзовими сокирами, хай підійметься на вищі гірські хребти, хай перетне нижні хребти, хай тричі проїде через країни за морем, хай його рука завоює Ділмун, нехай він підійметься до Дер, Магни, і завоює її, [...] мого міста, Аккад [...]»Ну а ось життєпис Моісея, з Біблії, книга Вихід 2:1 І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.2 І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.3 Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки.4 А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.5 І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.6 І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!7 І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?8 І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.9 А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.