Бурислейф налетів зі своїм військом на місто з лісу; побачивши святкове вбрання жінок, він прийняв це за добру ознаку, гадаючи, що, ймовірно, звістка про його прибуття вже дійшла до них. Вони помчали швидко, у військовому строю, не звертаючи ні на що уваги; багато їхніх людей упали в рів і там загинули. Конунг Бурислейф, який ішов позаду війська, побачив це нещастя. Він сказав:- Мабуть, тут ми не так легко впораємося, як нам здавалося: ці нормани - кращі рядники!Тут він почав міркувати, звідки краще чинити напад, а тим часом усе святкове вбрання, що раніше миготіло, зникло. Він помітив, що всі ворота зачинені, крім двох, але й до тих нелегко було приступитися, бо за ними не бракувало сильного знаряддя й численного війська. Негайно вдарили у військовий заклик, і городяни вишикувалися до бою: обидва конунги, Ярислейф і Еймунд, стали кожен біля своїх воріт. Почалася люта битва, і багато ратного люду полягло. Там, де начальствував конунг Ярислейф, приступ був такий страшний, що через ті ворота сталося вторгнення, і конунг був тяжко поранений у ногу, але ворог зазнав величезних утрат, перш ніж опанував ворота.Конунг Еймунд сказав:- Тепер справа пішла на невдачу, коли наш конунг поранений! Вони вбили у нас багато людей і вже вриваються в місто. Роби, Рагнаре, що хочеш, - продовжив він, - захищай ці ворота або йди до нашого конунга й веди до нього людей на допомогу.Рагнар відповів:- Я триматимуся тут; ти ж іди до конунга, бо там треба рядити.І так Еймунд пішов туди з багатьма людьми: він побачив, що б’ярмійці вже проникають у місто. Тут він завдав їм великої й страшної поразки й убив безліч людей конунга Бурислейфа, чинячи сильні напади з великою запальністю та ревно підбадьорюючи своїх мужів: ніколи ще така жорстока битва не тривала так довго. Б’ярмійці кинулися тікати з міста - всі, хто ще стояв на ногах; але Еймунд зі своїми людьми переслідував їх аж до самого лісу. Вони вбили хоругвоносця Бурислейфа, і знову пішов поголос, ніби й сам конунг загинув. Була здобута велика перемога, і конунг Еймунд дуже прославився в цій битві.Потім нормани отримали відпочинок. Вони користувалися великою пошаною в конунга й честю у всіх мужів країни; але платня знову надходила важко й несвоєчасно, так що не все відпускалося їм за договором.