Дурість і невігластво явище позачасове та інтернаціональне. Ось на прикладі подій 8-го століття, про які пише Сноррі Стурлусон у книзі 13-го сторіччя «Коло земне»Дуже багато хто втік зі Швеції, будучи оголошений Іваром поза законом. Вони чули, що в Олава Лісоруба у Вермаланді гарні землі, і до нього пішло так багато народу, що земля не могла всіх прогодувати. Стався неврожай і почався голод. Люди вирішили, що винен у цьому конунг, бо шведи зазвичай вважають, що конунг – причина як урожаю, і неврожаю. Олав конунг нехтував жертвопринесеннями. Це не подобалося шведам, і вони вважали, що звідси й неврожай. Вони зібрали військо, вирушили в похід проти конунга Олава, оточили його будинок і спалили його в будинку, віддаючи його Одинові і приносячи його в жертву за врожай.Ті зі шведів, що розумніші, бачили: голод через те, що народу більше, ніж земля може прогодувати, і конунг тут ні до чого. Було вирішено рушити з усім військом на захід через ліс Ейдаског і зненацька з'явитися в Солейяр. Там вони вбили Сельві конунга і полонили Хальвдана Біла Кость. Вони зробили його своїм вождем і надали йому звання конунга. Тоді він підкорив Солейяр. Потім він рушив із військом у Раумарики, воював там і підпорядкував собі цей край силою зброї.