LITVINOFF

В контексті загальної цілі нашого існування як творінь, - прямуванні до Творця, - науки, яка ґрунтувалася б виключно на нашому людському розумі, нам було б недостатньо. Для подолання обмежень тварного розуміння, потрібна нам в цьому шляху така наука, яка б ґрунтувалася на Об'явленні, що походить безпосередньо від Бога як цілі нашого існування. Без цього Об'явлення, наше розуміння Творця буде неповним, і тоді ми не зможемо належно підпорядкувати Йому свої земні думки та звички.Наш розум може пізнати певні Божественні Істини - але без призми Об'явлення, такі розумові зусилля й отримані через них знання залишилися б скарбом за сім'ю замками інтелектуального цензу, не кажучи вже про великий ризик спотворення Божественної Істини через обмеженість розуму. На такий ризик йти собі дорожче - адже від сприйняття та слідування Божественній Істині прямо залежить наше спасіння.Тому нам як творінням, окрім філософії - науки, що спирається на розум, - потрібна й Священна Наука, що ґрунтується на Об'явленні.☩ LITVINOFF

За всі ці роки - а особливо за роки війни, - ми з вами вдосталь наслухалися аргументів "за" та "проти". З залученням до цього питання державної політики, воно лишень набуло гостроти.Втім, сьогодні я не намагатимуся переконати нікого в тому, що та чи інша дата є універсально правильною - натомість, поділюся одним, глибоко особистим та виключно власним аргументом, чому я святкую Різдво разом зі своєю спільнотою 25-го грудня.Відповідь проста - я греко-католик. І особисто для мене, пастирське послання нашого Верховного Архиєпископа, що знаходиться у єдності зі Святим Престолом, є достатнім аргументом на користь григоріанського календарю.Для християнина, в питанні цієї дати неважлива ані думка світської влади, ані "бажання святкувати з усім цивілізованим світом", ані тим більше абинеякумоскалізм. Всі ці дрібні причини тьмяніють перед найголовнішою - покорою Церкві, що є вище будь-якої земної влади.Тому, хоч і з запізненням, хоч й не урочисто, але вітаю всіх: Христос ся рождає - Славімо Його!☩ LITVINOFF

Втрата Божої Благодаті з-за смертного гріху знайома кожному християнину, - коли провина міцно сідає на шию та не відпускає аж до сповіді. Більше того, з часом навіть перспектива скоєння гріху тотально паралізує своїм всепоглинаючим відчаєм нашу волю до справ милосердя та самого життя.Не в останню чергу провина ця підсвічується нашим глибинним розумінням свободи волі - за Апостолом "ніхто не може відняти нас від любові Христової", але ми самі віддаляємо себе від Бога відмовою від Його милосердя. Духовна обачність ризикує перерости у хворобливу прискипливість, коли людина жахається кожної думки, погляду та подиху.Церква вчить нас мудрості золотої середини. Божий дар свобідної волі, що, мов та лупа, навіть потенційний гріх може перетворити на привід для відчаю, повинен знайти своє місце між єретичними крайнощами кальвінізму (де наша воля не варта нічого) та пелагіанства (де воля наша спасає нас без участі Бога). Провина - не вирок, а шанс до свідомого кроку назустріч милосердю Христа.☩ LITVINOFF