ПОЛУМ'Я ПОМСТИУ прірві плаче ясними слізьми Маленька тінь самотньої надії.Колись здіймалась в небо радісно крильми,Та давно вона забула свої мрії.Обламали їй ті білосніжні крила,Видерли все сонцесяйне пір'я.Покинула її незламна сила,Залишився спогад лиш в повір'ях.Хтось забрав собі її свободу,Хтось укинув у вогонь кривавий.І буде прославлять нащадків свого роду,Показувать свій намір величавий.Він навіть не згадає про надію,Яка тепер знаходиться в безодні.Він буде жить спокійно, нехтуючи ціллю,Яка колись ще чула думки благородні.Й тут ніжна, лагідна довіра, так, вонаПеретворюється на шматочок помсти.Про неї ніхто не зна,Бо немає в неї позолоти.Є тільки крапля люті,Що палає безжальним вогнем.Та голос надії у скрутіЯкий заллє світ дощем.Душу охопила темряваВ рятівні обійми правди.Надія обернула дзеркалоЖаги до кари заради.Піднялася знову до неба,Стали міцнішими крила.Зовсім не слави їй треба,А справедливості, віри.І ворог впав перед мечем того,Чиє ім'я стоптав у попіл.І прийшла раптом кара його.І змив у небо з криком сокіл.#Хозяїнова_Софія#поезія #конкурс▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost