Source
Літкіт | Вони зустрілися в купе.За вікном кружляло й тихо опадало жовтогаряче л...
152 Views/Reach
2025-12-20 18:05
Message №469
Вони зустрілися в купе.
За вікном кружляло й тихо опадало жовтогаряче листя на чорну, мокру після дощу землю. В купе сиділа дівчина з темним кучерявим волоссям і чарівними карими очима. Вона ніби перебувала в іншому всесвіті. Не зважала ні на що навколо, лише поглядала у вікно, де за склом пролітали знайомі силуети дерев, і слухала музику. Через навушники ледь прослуховувався шум коліс,який ще більше додавав осінньої атмосфери. З відчиненого вікна дув теплий вітерець, який трішечки, але пробирав до мурашок. На наступній станції в купе зайшов хлопець — з розтріпаним від вітру темним волоссям і блакитними, мов озеро, очима. Він підійшов до дівчини і спокійно запитав:— Біля вас вільно? Вона вийняла навушник і обернулась. Навколо було багато вільних місць, та він підійшов саме до неї.— Так, так, сідайте! — прибираючи пасмо волосся, промовила дівчина. Вона трішки відсунула свою валізу, яка стояла біля її ніг, і хлопець сів навпроти неї. Обличчя незнайомця її зацікавило, та вона не вдивлялась у нього надто пильно. Вдягнувши навушники, вона знову поринула у свій особливий всесвіт. Хоча була більше зосереджена на вікні, її очі весь час ковзали поглядом на хлопця. Помітивши це, незнайомець простягнув їй руку, представившись:— Ян! — на обличчі хлопця з’явилась легка, вразлива посмішка.— Ліна! — засоромившись, сказала своє ім’я дівчина. Їхні душі ніби поєдналися в один момент. Немов відчувши цей поштовх, за вікном почало кружляти листя. Не знаю, чи хтось це помітив, та це дійсно було кохання з першого погляду. Вони говорили про все на світі й вийшли на одній станції. Як не дивно, але вони з однієї вулиці, та зустрітися раніше їм точно не судилося, адже всьому свій час. Кожного дня їхнє спілкування ставало дедалі глибшим: вони дізнавалися одне про одного все більше нових і цікавих фактів. Їм не було нудно, перебуваючи поруч. Навпаки — кожен день, який вони проводили разом, змушував їх ще більше закохуватись. І в один момент його оселя стала спільною — він розділив її з нею. Як не дивно, але вся ця історія почалася з випадкової зустрічі в купе.#Полі #поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost
За вікном кружляло й тихо опадало жовтогаряче листя на чорну, мокру після дощу землю. В купе сиділа дівчина з темним кучерявим волоссям і чарівними карими очима. Вона ніби перебувала в іншому всесвіті. Не зважала ні на що навколо, лише поглядала у вікно, де за склом пролітали знайомі силуети дерев, і слухала музику. Через навушники ледь прослуховувався шум коліс,який ще більше додавав осінньої атмосфери. З відчиненого вікна дув теплий вітерець, який трішечки, але пробирав до мурашок. На наступній станції в купе зайшов хлопець — з розтріпаним від вітру темним волоссям і блакитними, мов озеро, очима. Він підійшов до дівчини і спокійно запитав:— Біля вас вільно? Вона вийняла навушник і обернулась. Навколо було багато вільних місць, та він підійшов саме до неї.— Так, так, сідайте! — прибираючи пасмо волосся, промовила дівчина. Вона трішки відсунула свою валізу, яка стояла біля її ніг, і хлопець сів навпроти неї. Обличчя незнайомця її зацікавило, та вона не вдивлялась у нього надто пильно. Вдягнувши навушники, вона знову поринула у свій особливий всесвіт. Хоча була більше зосереджена на вікні, її очі весь час ковзали поглядом на хлопця. Помітивши це, незнайомець простягнув їй руку, представившись:— Ян! — на обличчі хлопця з’явилась легка, вразлива посмішка.— Ліна! — засоромившись, сказала своє ім’я дівчина. Їхні душі ніби поєдналися в один момент. Немов відчувши цей поштовх, за вікном почало кружляти листя. Не знаю, чи хтось це помітив, та це дійсно було кохання з першого погляду. Вони говорили про все на світі й вийшли на одній станції. Як не дивно, але вони з однієї вулиці, та зустрітися раніше їм точно не судилося, адже всьому свій час. Кожного дня їхнє спілкування ставало дедалі глибшим: вони дізнавалися одне про одного все більше нових і цікавих фактів. Їм не було нудно, перебуваючи поруч. Навпаки — кожен день, який вони проводили разом, змушував їх ще більше закохуватись. І в один момент його оселя стала спільною — він розділив її з нею. Як не дивно, але вся ця історія почалася з випадкової зустрічі в купе.#Полі #поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost