╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Усі ці люди, увесь цей гамірНе можу більш ховать свій намір. Кричати хочу, та мову одібрало,Бо знову вже тобі мене мало. Я знаю, все я вбіса знаю,То чому ж себе ламаю?Боюсь, я знову преклоню коліна,І вже більше не та сама Мессаліна. Стала ж тою, ким ти завжди хотів,То чому ріжеш горлянки котів?Нема змістовності, нема й мене. Та перед усім немає тебе. Бачу, хто я така — тобі плювати,Та не бійся. З чого б мені тебе лякати?Я всього лише та, чию душу ти хотів,І чию голову так палко ненавидів. Не те там, що ти бачити бажаєш. Бо там я, і ти мене кидаєш. Мене, чи моє серце, Це ж все ще ти, моє сонце. Звісно, не мені говорити, Але чому ж тоді ревіти?Я? Я не людина, точно знаю. Місяцями попід місяцем блукаю. Там зорі, вони чують. Вони ніколи не глузують. З ними легше, бо не можуть вчинить хибно. Легше, бо траєкторію їх руху добре видно. Я бачу де вони ідуть і як ішли, Вони ж мені усе розповіли. Завжди любитиму зорі, Вони вічно ясні й прозорі. Їх не треба вчити й бачити, Можна лишень прочитати. Ті зіроньки малесенькі, чудовіНесуть в собі емоції мармурові. Дорогий же мармур, Він як той кривавий ящур,Що усім зорям розповівКоли куди й кого він вів. Люблю усіх, до нестями люблюТа все ж, чому я далі кричу?#Анонім#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost