Лікар Дубровський🥼 | Сьогодні, під час прийому, в двері кабінету постукалась жінка й попрос...

🫣 Сьогодні, під час прийому, в двері кабінету постукалась жінка й попросила приділити їй всього 5 хвилин. Вона зайшла, широко посміхаючись та радісно вітаючись. По моїм очам вона зрозуміла, що я її не впізнав.– Ви не пам’ятаєте мене?– Ні, вибачте. – широко посміхнувшись, я чесно відповів, запрошуючи жінку зайти в кабінет.– Зараз я вам нагадаю свою історію, й ви одразу згадаєте.– Добре. – я напружився, намагаючись все ж таки здогадатися, обличчя наче трохи знайоме… Але ні, я не пам’ятаю.– Я та сама пацієнтка із ВІЛ, яку сильно образили в жіночій консультації 12 років назад, я тоді прийшла вагітна із дитиною та мене на весь коридор почали обзивати повією…– Точно! Ну звісно! Але я вас не впізнав, ви виглядаєте ну просто… Приголомшено! Ми зустрічались давно, десь…– Влітку. – підсказала вона. – Зараз я все вам розповім. Ще більше посміхаючись, жінка сіла на стілець й розповіла, чим продовжилась її історія.▪️︎ Пам’ятаєте, трохи більше ніж півроку назад, минулого літа, до мене на консультацію звернулась молода пацієнтка, яка випадково, на першому триместрі отримала позитивний результат ВІЛ. Я розповідав ту трагічну й неприємну історію. Молода вагітна жінка, звернувшись до лікаря, в шоці й величезному розпачі, в результаті на весь коридор поліклініки грубо й жорстко була висміяна та ображена медпрацівниками. Після чого вона впала в страшний ступор, злякалась, закрилась й більше 10 років не зверталась до лікарів та нікому не казала про свій страшний діагноз. Коли стан її здоров’я почав стрімко погіршуватись й вона почала часто хворіти, в розпачі вона прийшла до нас в клініку. Тоді говорили довго й про все: про життя, здоров’я, медицину. Вона гірко плакала й не знала, що робити далі. Кількість її CD4 клітин було не більше 20 (це означає глибинне порушення імунітету й практично повну беззахисність перед інфекціями). Тоді я намагався її переконати, що нічого не втрачено, є лікування, є надійний протокол й що не всі медики грубі й цинічні. Що є багато добра й поваги в медицині та направив її в надійні руки своїх колег в Інститут Громашевського…👉 Слово, яке може вбити... - про той випадок, півроку назад.▪️︎ Вчора вона повернулась. Зрозуміло, чому я її не впізнав. Бо різниця між блідою, худою, змученою, із синцями під заплаканими очима жінки та впевненою усміхненою красунею була просто неймовірна…Блискавично гарна, із посмішкою та неймовірною впевненістю в собі. Виявилось, вона таки пішла до Інституту, там її дуже чемно й людяно прийняли, поставили на облік, дали безкоштовно ліки та налаштували весь процес лікування й контролю. Ефект лікування виявився блискавичним. Дуже скоро вірус СНІДу зник з її крові, а вже через пару місяців рівень її імунних клітин піднявся більше ніж в 10 разів, стан здоров’я покращився, хворобливість зникла, а життя заграло справжніми яскравими барвами. Вона впевнено виховує свою донечку, щаслива в сім’ї, працює й живе на повну далі…Коли пацієнти почали стривожено стукати в двері, ми зрозуміли, що пройшло не 5 хвилин, а добрі півгодини. На останок, ми дружньо обійнялись й обоє раділи, що все так склалося й життя продовжується, не дивлячись ні на що.▪️︎ Такі моменти надихають та вкотре підтверджують прописну істину – немає безвиході. Немає ситуацій, які неможливо виправити. А от людська злоба та байдужість руйнують та калічать іноді сильніше за кулі…🤗 Бережіть один одного, поважайте й підтримуйте в непростих ситуаціях! 🤗 Всім здоров’я!