Лікар Дубровський🥼 | Колись, одразу після звільнення із лікарні ще в 2021 році, мені невідо...

Колись, одразу після звільнення із лікарні ще в 2021 році, мені невідома жінка написала в коментарях, щоб якщо в мене будуть проблеми, вона юридично допоможе й захистить від грубого свавілля. Я тоді щиро подякував, однак не придав цьому особливого значення. Вирішив перегорнути сторінку свого життя й рухатися далі. Втім, це було дуже приємно. І зворушливо.Ми трохи згодом поспілкувалися й якось непомітно розуміючи все з півслова, подружились. У нас виявилося багато спільного. Пані, яку звали Ольгою, була також звільнена з державної служби, коли Янукович прийшов до влади, й довгі чотири роки судилася із державою та… на диво, блискавично виграла справу. Була сама собі адвокатом та юристом. Втім, на роботу її вже не повернули. Ольга не впала в відчай, а також впевнено перегорнула сторінку свого життя й почала насичено й цікаво жити далі. З того моменту пройшло багато часу, й вже коли я повернувся з фронту й написав книгу, пані Ольга знову написала мені, й запропонувала зробити цікаве відверте інтерв’ю. Виявилось, що за цей час вона стала головним редактором міжнародного журналу й веде дуже активну дипломатичну та громадську діяльність. Представляє Україну по всьому світові, протидіє дезінформації та активно розвиває культурні ініціативи, а ще пише книги та статті. Я здивувався, але надихнувся такою можливістю. Наша співпраця закрутилася. Я написав не одну статтю. Декілька. Й всі вони були опубліковані в міжнародному журналі декількома мовами. Протеліло два роки...І ось зараз у Варшаві ми нарешті зустрілись. За душевною розмовою пролетіло декілька годин. Малючок мирно спав та дав нам можливість сповна поговорити про світові події, власні новини, обстановку та й взагалі життя. Прощаючись, вже йдучи до машини, вона дістала з сумки щось схоже на гаманець й протягнула мені. Я здивувався. Дивний подарунок. Навіщо мені чужий гаманець? Однак коли розгорнув, не знав що й сказати… Ольга простягнула мені посвідчення офіційного журналіста міжнародного журналу Амбасадор/Ambassador. Ще й сертифікат із подякою…🫣 Мене взяли в команду! З правом тепер самому проводити інтерв’ю та зустрічі із визначними людьми, хто захищає Україну та допомагає їй на всіх фронтах та на всіх площадках… З правом представляти журнал на офіційних зустрічах… Зрозумівши, що, з одного боку, відповідальної роботи в мене додалося й вільного часу буде ще менше… насправді я був просто шокований довірою. Тепер не знаю, що з цим робити )))Скажу поки одне – коли всі навкруги кажуть, що одна людина нічого не може змінити, й відчай та розпач накриває десь з глибини, я постійно натрапляю на непересічних людей. Які сміливо й невпинно йдуть вперед, щоб нести добро та світло. Й це дає надію. Що майбутнє ще не втрачено. Хтось нічого не робить, а хтось створив з нічого крутезний міжнародний журнал, який потрапляє без державного сприяння на стіл посольств більшості країн Європи…🇺🇦 Слава Україні!👍 Вже сьогодні потяг доставить нас на рідний кордон й з наступного тижня знову відкривається активний прийом в клініці та медична робота. Всім радий допомогти! До зустрічі в Києві!