Від серця всім, хто любить фікшн, що оживляє історичні постаті та янг едалт Тільки тут дорослішання не випливає з послідовності подій в тексті, а стається в кінці як удар в груди і ріеліті слепЯ сильно плакала. Але я якраз знайшла куди розміщати поколіннєве горе, то може це через це Для контексту, головна героїня тексту — Вероніка Черняхівська, дочка Людмили Старицької, що дочка Михайла Старицького. Така собі непо бейбі в 1910их. Ми ходимо за нею, розслідуючи вбивства і читаючи з нею Оскара Вайльда (що було особливо смішно, бо дуже подібно до мого захоплення цим письменником і всіляким декадансом в підліткові роки))А ще не можу не помітити за собою, що це вже друга книга (перша — «Забуття» Тані Малярчук, що теж частково про 1910ті), де в мене є питання до стилю авторки і все одно це мені не заважає захоплюватись книгоюЯ якийсь вибірковий сноб 😅Словом, хто почитає, пишіть, обговоримо 🤗P.S. Нарешті є текст про Київ, який ізі дзеркалить «Дні Турбіних» Булгакова. Один час — паралельна реальність 🫣