LifeIsYourArt

Дочитана під балістику Забужко тиждень назад («Польові дослідження українського сексу») спонукала мене до роздумів про вік 😅Ні, серйозно, я читала цей текст вперше у віці десь 19 рочків, заходячи в свої дуже тривалі стосунки. Зараз я читала з цих же стосунків вийшовши і я майже того ж віку, що й героїня. У 19 книжка мені радикально не сподобалась Зараз я насолоджувалась кожною сторінкоюА книжка взагалі була написана в рік мого народження - 94Від подібності й незмінності деяких контекстів — лячноале я більше зачепилась за штучки тілесні, які в 19 я просто не зрозуміла, бо ніяк не моглаЄ глибока якась цілюща краса в природності цієї спадковості: ось я тепер займаю місце цієї дорослої жінки, тепер я — це вона і все що мене так дратувало тепер теж зі мною а ще я сильно відчуваю ієрархію прожитих днів, не досвідів, а саме просто факту різниці в тому, скільки разів розплющювала очі зранкуможна в життя стрибати стрімголов, як я робила тоді в 19, і це дарувало мені може трішки широти і емпатії, але часу, проведеного в світі і зі світом було майже вдвічі менше ніж зараз, і саме це, багаж часу, я відчуваю сильноІ я чую юність тепер не по словах, а у відношенні до часуВзагалі це нічого не змінює у взаємодії з людьми, я дуже обережна з якимись думками, що випадково введуть мене в якийсь ейджизм чи щось такеПросто спостереження, яке до мене робили мільйони людей, і от тепер помітила і яЗдається, саме ця частина непередаваного людського досвіду, який тебе як дурну змушує постійно «винаходити велосипед», також веде до циклічності воєнАле я не можу цього довести, просто є відчуття, що це повʼязано

не виключено, що ця рекомендація тут через вразливий стан, в якому весь тиждень читала цю книгу через те, як вона лагідно взаємодіяла сьогодні з горем і втратою в меніале хай буде- мені видається, що читаю доволі багато текстів про війну, військових і цивільних авторів і авторок. я не читаю, щоб знайти свій досвід в них, в мене інші запити. тому так раптово, так неочікувано сталось глибоке впізнавання- краєм чуття я перечеплювалась за мейл гейз, але вперше не падаю, не вимикаюсь, не закриваю книгу, щоб повернутись до неї після розмов з собою про прийняття, бо цей погляд самоусвідомлений, цікавий- це книга дуже про бога. бог — частий гість української літератури останніх пʼяти років. напевно, ви знаєте, що я не релігійна людина, тому зазвичай мене не чіпляє ця тема і в найщемливіших з оповідей. тим не менш, я маю контакт, я часто молюсь, просто звикла, що мого бога не репрезентовано. можливо, впізнати себе в цій книзі — це розпізнати в ній свого бога- в книзі є психоделічні тріпи, персонаж з травмою і персонаж з діагностованим ментальним розладом. склалось враження, що автору треба було виправдати їх метафізичні досвіди раціональними. спочатку дратувалась, а потім ну … все ж я сама тільки те й роблю, що прикриваю магію прагматизмом, така реальність. зараз хочеться дати цьому доброти- я прискіплива до якості текстів. в 99% випадків з укрлітом я просто вірю в час і не лізу сильно судити. аж ось тут — класно написана проза, з великою кількістю прямолінійних посилань на грецьку міфологію і не меншою кількістю більш непомітних — на світову літературу і мистецтво загалом, ця книга добра стилістично, міцна, кмітлива і одночасно доступна. такий рівень читання, який для мене вже не про бейр мінімум, а про саме той «середній клас», наявність якого і робить, як на мене, національну літературу дійсно могутньою. я знаю, що все питання практики, часу, визнання авторів і їх підтримки на всіх етапах. але як же гарно, що ось воно вже тут, не потенціал, а втілене хороше письмо.я добре розумію, що це звучить з претензією на обʼєктивність, але нагадую, що ноуп, це субʼєктивна оцінка, справа лише мого смаку, моїх очікувань і саме моїх критеріїв якості)Дереш не став отак одразу моїм улюбленим українським автором, (а він, до речі, вже мав від мене такий титул в мої підліткові роки)), але ця книга — так, поки найсильніша з усіх написаних після 22року і прочитаних мноюзаради справедливості — непрочитаного в мене звісно все ж більше, ніж прочитаноготим не менш, якщо ви шукаєте зараз, що б вас провело крізь темряву, то ця книга може стати саме тим, що треба

Від серця всім, хто любить фікшн, що оживляє історичні постаті та янг едалт Тільки тут дорослішання не випливає з послідовності подій в тексті, а стається в кінці як удар в груди і ріеліті слепЯ сильно плакала. Але я якраз знайшла куди розміщати поколіннєве горе, то може це через це Для контексту, головна героїня тексту — Вероніка Черняхівська, дочка Людмили Старицької, що дочка Михайла Старицького. Така собі непо бейбі в 1910их. Ми ходимо за нею, розслідуючи вбивства і читаючи з нею Оскара Вайльда (що було особливо смішно, бо дуже подібно до мого захоплення цим письменником і всіляким декадансом в підліткові роки))А ще не можу не помітити за собою, що це вже друга книга (перша — «Забуття» Тані Малярчук, що теж частково про 1910ті), де в мене є питання до стилю авторки і все одно це мені не заважає захоплюватись книгоюЯ якийсь вибірковий сноб 😅Словом, хто почитає, пишіть, обговоримо 🤗P.S. Нарешті є текст про Київ, який ізі дзеркалить «Дні Турбіних» Булгакова. Один час — паралельна реальність 🫣