Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - Navíщo
Added 06 Jan 2025 🌐 UK

Navíщo

@lifeaboutwritting
Number of subscribers: 152
Photos: 289
Videos: 42
Links: 104
Description:
Я - психотерапевтка в методі гештальт-терапії. Тут створюю простір, де можна бути собою. Пишу про почуття, як про мову душі. Досліджую біль і ніжність, сором і свободу, любов і агресію. Навіщо? Бо цікаво🔆 Для питань і запису на терапію t.me/KsenaQ
Source

Navíщo | Зараз багато говорять про «неприсвоєну це часом здається мені трохи пл...

Telegram community logo - Navíщo Navíщo @lifeaboutwritting
85 Views/Reach 2026-08-22 15:01 Message №1643
Зараз багато говорять про «неприсвоєну це часом здається мені трохи пласким. Сьогодні я знову думала про те, що за ним насправді може стояти. Агресія — це ж не лише лють, напад або бажання щось зруйнувати. Іноді агресивна дія — це піти з роботи, яка більше не подобається. Завершити партнерство, яке себе вичерпало. Вийти зі стосунків. Відмовитися. Не погодитися. Відсунути від себе те, що не підходить, і рушити в інший бік - цілком нормальні життєві дії. Але я згадую, як деякі з них робила сама. Не з точки спокійного «мені це більше не підходить», а з точки скаженого відчаю. Наче якщо я не зроблю цього просто зараз — фізично зникну. І водночас бачу людей, які роблять те саме інакше. Легше. Без надриву, без необхідності спочатку дійти до краю, зненавидіти, виснажитися, майже розсипатися. Можливо, річ не в тому, що в них більше агресії. Можливо, вони раніше дозволяють їй стати дією. Тоді, коли ще можна сказати:«Я більше не хочу».«Мені це не підходить».«Я обираю інше». А комусь для змін потрібна внутрішня катастрофа. Наче звичайного небажання недостатньо. Наче воно не є поважною причиною піти, відмовитися чи завершити. Потрібно спочатку зібрати переконливі докази: виснаження, відчай, образу, нестерпність. І тільки тоді отримати право щось змінити. Можливо, неприсвоєна агресія — це не обов’язково та, якої ми не відчуваємо. Іноді ми добре її відчуваємо: як роздратування, втому, відразу, нудьгу, небажання. Але не визнаємо ці переживання достатньою підставою для дії. І тоді вся енергія йде не на зміну життя, а на внутрішню боротьбу:я хочу піти — але не маю права;я більше не можу — але мушу залишатися;я хочу іншого — але повинна бути вдячною за те, що є. У цьому сенсі присвоїти агресію: не означає стати гучнішою, різкішою чи навчитися краще злитися. Скоріше, це почати чути тихе «не хочу» — до того, як воно перетвориться на крик «я більше не можу». І дозволити собі діяти раніше, ніж для порятунку себе доведеться руйнувати все навколо. А як у вас? Чи достатньо вам того, що щось більше не підходить? Чи для змін вам спочатку має стати нестерпно?