Navíщo | Нотатки з відпустки. Частина 2Продовжую збирати дрібні спостереження з...

Нотатки з відпустки. Частина 2Продовжую збирати дрібні спостереження з відпочинку. Іноді вони народжуються із зовсім простих моментів — але в них є те, що хочеться зберегти.4. Тіні гірДозволила собі лежати в ліжку до несхочу. Останні пів години просто дивилася у вікно. З 24-го поверху видно лише такі ж самі хмарочоси й небо — сьогодні воно блакитно-біле й ніжне. На кілька хвилин прикрила очі, а хмари вже встигли змінити картину: з’явилася ілюзія гір на горизонті. Тіні гір.На мить я опинилася в Ялті. Такий самий краєвид колись відкривався з вікна мого номера в готелі «Ялта Інтурист». Здається, то був кінець жовтня 2007 року. Серце защеміло від спогадів — тоді легкість доступу до моря і краси здавалася чимось вічним, у будь-якому сезоні.А зараз у новинах — евакуація з селищ Дніпропетровщини, затримки потягів через обстріли. І я думаю: «ось так, війна поруч, а я сумую за Кримом…» Нелегка людська природа. Я розумію: вже не побачу Коктебеля на своєму віці. Але є щось інше, зараз. Одеса. Наше Чорне море.Погода чудова, навіть тривог майже немає. У планах — гуляти аж до Ланжерона, назад повернутися тим дивним туристичним мобільчиком. І поїсти десь понад морем. Нашим. Чорним. Не перестаючи сумувати за втраченим.5. День дощу і відлуння мережіДень видався дощовим, тож прогулянки відмінилися. Зате з’явився ром із апельсиновим соком, тортил'ї (які я смішно назвала «еспадрільями», і тепер ця назва причепилася), сир, курка, зелень, Netflix. І вперше за довгий час — одна повністю прочитана за день книга.Але весь день ловила себе на бажанні щось написати, щось викласти в мережу. Наче так моє існування стане помітним. Міркую про це дивне нервове нагадування світові й собі: «я є». Звідки воно взялося? Хто навчив мене міряти свою присутність кількістю прочитаного, зробленого, виданого назовні контенту?Є в цьому печаль — потреба постійно доводити, що я існую.🌧️ Відпустка складається з різних днів: то сонячних і легких, то дощових і трохи сумних. Але всі вони чогось навчають, усі залишають відбиток.