Переповнення емоційним матеріаломБуває такий стан, коли емоцій стільки, що всередині вже немає місця. Вони не вміщаються, не проживаються, а накопичуються, немов важкі хвилі. І тоді будь-яка дрібниця може стати останньою краплею — чашка впала, хтось голосно сказав слово, і ти відчуваєш вибух, який давно готувався. Це переповнення заважає жити тут і зараз. Воно робить тіло напруженим, думки рваними, а контакти з іншими поверхневими. Людина ніби закрита під кришкою: чути лише гул всередині, і вже не залишається сили для чогось іншого. Чому так стається? Емоції не отримують виходу вчасно. Немає безпечного простору, де можна поділитися. Є звичка тримати все «всередині», бо колись за почуття було соромно. Що з цим робити? Давати собі дозвіл плакати, злитися, радіти — не відкладаючи. Знаходити форми вираження: писати, малювати, рухатись, говорити. Шукати «своїх людей», перед якими можна бути справжнім. Слухати тіло: воно часто показує, яку емоцію ти стримуєш. Емоції створені рухатись, як вода. Якщо їх затримати — вони перетворюються на болото. Якщо дозволити їм текти — вони стають джерелом життя.