💭«Я не купляю собі дорогих речей в магазині або приховую від чоловіка іх вартість».Знаєте, я і сама так робила. Ніколи не перестану говорити про те, як мені колись давно пощастило вчасно потрапити до хорошого психотерапевта. Це зекономило мені роки життя, які наповнилися впевненістю та можливістю нарешті спиратись на себе.Інсайти про таку поведінку. Чому ми так вчиняємо:Ми уникаємо напруги в парі.Наприклад, у вас різні підходи до грошей. Коли ти називаєш реальну суму, з’являється ризик конфлікту, обговорення та незгоди. Заниження вартості стає способом обійти цей момент та не входити в напругу. Це класичне уникання конфлікту.Ми регулюємо його реакції.Ти фактично «керуєш» тим, як він це сприйме. Якщо він не знає реальної вартості, він не може відреагувати критикою. Це дає відчуття свободи в рішенні, але через обхід, а не через відкриту позицію.Всередині є конфлікт «можна/не можна».Частина, яка хоче якості та гарного життя. І частина, яка сумнівається «чи маю я право витрачати більше?». Почуття провини.Навіть якщо ти заробляєш і реально можеш це дозволити, всередині може залишатися слід установок: «це дорого», «так нераціонально», «мене будуть засуджувати». Толі заниження вартості стає способом зняти внутрішню провину.Ми боїмося втратити контакт та бути незручною.Відкрита позиція звучала б так: «Я хочу цей готель. Я готова за нього заплатити». Але це потребує внутрішньої опори та готовності витримати незгоду, іншу систему цінностей, можливе напруження між вами.