У німецькому виданні Jüdische Allgemeine вийшла колонка Ральфа Фюкса — засновника берлінського Центру ліберальної сучасності та колишнього багаторічного керівника фонду Генріха Бьолля. Раджу прочитати.Її заголовок — «Жодної емпатії до Ізраїлю. Ніде». І це точний діагноз того, що відбувається в німецькому публічному просторі.Фюкс пише про те, що його дратує в німецькій реакції на війну з Іраном. Розмови про міжнародне право й засудження Ізраїлю та США — так. Але жодного слова про те, що режим у Тегерані з 1979 року відкрито проголошує знищення Ізраїлю своєю метою. Жодного слова про ракети, терор, проксі-війни. Жодного слова про те, що Ізраїль бореться за своє існування.Особливо влучним він є щодо Штайнмаєра: критика президента була б переконливішою, пише Фюкс, якби він визнав, що його власна політика умиротворення Ірану — так само, як і його політика щодо Росії — зазнала повного провалу.І фінальна думка, яку важко заперечити: культура пам’яті, яка оплакує мертвих євреїв, але залишає живих без підтримки — служить лише власному самозадоволенню.Це написав німець, колишній політик партії «Зелених». Хочеться вірити, що таких голосів у Німеччині стане більше.