У Литві, за дві години їзди від Вільнюса, нещодавно відкрився новий єврейський музей «Загублений штетл». Колись на цьому місці було єврейське містечко Шедува. Сьогодні тут не живе жодний єврей.Однак пам’ять про євреїв і про єврейську історію Шедуви була відновлена завдяки зусиллям письменника Сергія Кановіча. Спочатку він працював над відновленням єврейського кладовища. Коли ця робота була завершена, Кановіч зрозумів, що без належної уваги кладовище знову занепаде. Тоді й виникла ідея створити унікальний музей, який би розповідав про життя містечка і водночас був меморіалом Голокосту. Музей мав стати «охоронцем кладовища» і поставити крапку в історії.В основі музею — повсякденне життя в міжвоєнні роки та особисті історії євреїв Шедуви під час Голокосту. Експозиція складається з дев’яти галерей. На вході відвідувачів зустрічає фільм про Шедуву, а далі — коротка розповідь про історію литовських євреїв. Потім — мультимедійний макет Шедуви, розповідь про економічне життя, культуру й конфлікти. У галереї «Мрії та реальність» ми знайомимося з єврейськими підлітками 1930-х років. У галереї «Люди Книги» представлено вражаючий Ковчег Тори, натхненний Ковчегом із дерев’яної синагоги містечка Валкінік (Валькінінкай), зруйнованої німцями у 1941 році.Галерея «Голокост» ретельно відтворює події, що сталися з євреями міста. Місцеві мешканці, які брали участь у масових убивствах, часто особисто знали своїх жертв. Ми чуємо розповіді литовських очевидців, записані на відео, і свідчення тих, хто вижив — іноді завдяки сусідам, які ризикували власним життям, рятуючи інших.У музеї також є меморіальна зона і вражаючий «Каньйон Надії». Цей височенний коридор заввишки 20 метрів веде до великого вікна з видом на кладовище. Тут поховані євреї Шедуви, які померли природною смертю.Музей «Загублений штетл» може встановити новий стандарт для єврейських музеїв Литви та музеїв штетлів у Східній Європі. Але головне — він показує, що пам’ять про єврейське життя в Литві жива, і є запит на її збереження.Підписатися: Леонід Нєвзлін