Є велика спокуса вважати нічний виступ Путіна з пропозицією прямих переговорів з Україною вимушеною реакцією на фактичний ультиматум США та європейських союзників. Частково це дійсно так: йому потрібно було відреагувати на інтенсивні переговори коаліції демократичних країн.Однак варто пам’ятати, що, за версією світових агентств, ультиматум був такий: припинення вогню на 30 днів — або санкції. Путін завершив своє фейкове перемир’я до 9 травня, запустивши вночі «Шахеди», при цьому на фронті не було жодної тиші. Ультиматум було проігноровано, а натомість зроблено зустрічну пропозицію.Путіну важливо залишити американців у переговорному процесі й тягнути час. Йому потрібні переговори під канонаду. Схоже, цей воєнний злочинець знову затягує всіх у пастку, приховану за словом «Стамбул». Недарма він знову заговорив про начебто «парафовану угоду» весною 2022 року.По-перше, він, ймовірно, почне вимагати скасування указу Володимира Зеленського про заборону переговорів, створюючи тим самим політичні труднощі для українського президента. По-друге, найімовірніше, він захоче зробити центральною темою переговорів абсолютно неприйнятні для України вимоги, які обговорювалися на тих самих стамбульських переговорах: скорочення чисельності ЗСУ, обмеження на види озброєнь для України та на військову допомогу з боку Заходу.Брехливий господар Кремля має намір водити за ніс увесь цивілізований світ. Впевненість в успіху цієї авантюри, вочевидь, підігрівається Китаєм, з лідером якого Путін детально спілкувався на своєму святкуванні. А Вашингтон, опинившись у пастці власного прагнення до миру, уникає рішучих кроків щодо Москви. Це вкрай небезпечна ситуація.Підписатися: Леонід Нєвзлін