Привіт Травневе, пʼятничне, леопардове. Леопардові лосіни, супер коротка спідниця та декольте. Бажано усе одразу і побільше. Впевнена, що незабаром я теж буду все це носити. І тільки зараз я розумію - це не про те щоб когось звабити. Це про те щоб робити те, що хочеш.Бо одного дня ясно відчуваєш: перегорнуто сторінку, що ділить книгу життя навпіл. Півкниги життя це не про вік. Вона може бути на десятій сторінці, а може на 499 з 500. Може бути у тридцять років, а може у сімдесят один. Половина книги життя це про стан. Друга половина книги в хорошій літературі не про страхи та бажання подобатися. Це про особисті сенси та здатність бути щасливою людиною хай там що. Можна і леопардові лосіни, шампанське зранку а каву на ніч, спати в новий рік, і не спати тоді коли не спиться. Робити ремонт посеред війни, заводити собаку коли світ летить у прірву. Дозволити собі любов, коли кажуть, що зараз час не любові, а зброї. Можна не шукати сенс у книзі чи фільмі, які не заходять. Бо сенс важливий, але час життя більше. І в людях не прагнути знайти щось, якщо не твої. Можна що завгодно. Назвати все своїми іменами, послати на три, піти або залишитися. Все можна, якщо всередині є любов. Бо любов знищує страх. Це база. Без любові до життя книга стає просто довідником або інструкцією по виживанню. Щоб там у житті не було, але стан жертви більш не приваблює. Звинувачувати більш не треба, і злою, капризною дитиною бути теж. Не цікаво. Чомусь впевнена, що головний екзамен життя це екзамен на щастя. І щастя неможливе коли воно брудне. Але з леопардовими лосінами чому б ні? _