Сьогодні вся стрічка така, що хочеться поширити.Все близьке серцю - все болить, а водночас додає сили.В цей день проситься назовні все назбиране за ці 4 роки: проситься згадати, ожити, усвідомити, досвідчити.І це категорично потрібно. Наче болючі події, але настільки цінні і важливі, що ніколи їх не можна забути - натомість передати з покоління в покоління. Доторкнутися нашого спільного (а разом з тим такого глибоко-особистого) досвіду болю, втрат, випробувань і страждань, а разом з тим великої єдності, сили, жертовної любові. Пригадати прості і найглибші речі: Що свобода не безкоштовна, але конечно необхідна. Ворог все ще йде на нас війною – щоденно точаться бої за життя, гідність, свободу; за наше існування. Реальність жорстока. Війна жорстока. Ми не маємо права зупинитися.Бо кожне життя варте, щоб за нього битися. Все, що любимо і кого називаємо Україною - варте, що б бути, жити, квітнути.Входимо в пʼятий рік боротьби з вдячністю Богові за всіх і все, що любимо. І проханням сил і Його присутності серед нас.