Ліна Костенко

🌻Спинюся я і довго буду слухать,як бродить серпень по землі моїй... Ліна КостенкоСЕРПЕНЬТакого осиного серпня іще не було,що навіть у чашках з-під кави осині тіла.Спада на будинки примарне осіннє тепло, солодке проміння стікає з небесного скла.Від наших ночей залишилися лиш ліхтарі, як смуги рожеві на ліктях, трояндовий цвіт.Чи, може, босоніж по ночі пройшли журавлі, торкаючи лапками ніжний потрісканий слід?..🌼Наталка БілоцерківецьЕТЮД СЕРПНЯсерпень жарінь розпашілого глека жовто спахнули дахи і портали книга яку неуважно гортали раптом сліпучо заквітла мов спекасерпень ріка невимовне солодка плинуть будівлі старої сецесії чиста й тонка світляна поволока вкрила дерев полудневі процесіїсерпень моя невблаганна ідилія теплого воску олійна держава вулиця скрипка соната неділя гостра як жала тривожна тужава🌼Юрій Андрухович* * *Сивий серпню, де твої коні?Попливли, доню, по ріці чорній.Дідусю милий, де твої човни?Попливли, хлоню, по ріці чорній.А чом в ріці тій вода чорнява?Пісень співали їй на Купала.А де ж дівчата, що їх співали?У чистім полі росою впали.По ріці сивій попливли коні,Зосталось двоє їх на долоніСерпня. 🌻Кость Москалець * * * Прилетіли коні — ударили в скроні. Прилетіли в серпні — ударили в серце. Ударили в долю, захмеліли з болю, Захмеліли з болю, наїржались вволю. Отакі-то коні — сльози на долоні. 🌼Микола Вінграновський СЕРПЕНЬсонце впирає по саме нікуди сенси парують і висихаютьми перелиті цим літом і випиті і переписані двічі навзаєм передозовані переосмислені знову готові цей світ називати ми обростаєм листами як листям і розцвітаєм цукровою ватою сонце періщить по саме нікуди вата стікає вʼязким сиропом мружаться очі зачинених вікон люки задраєно і перископи жовтий наш човен іде під шкіру білі драже розчиняються в венах літо не має жодної мірисерпень виходить на авансценуi — монологиi — реверансизгашена рампа темна куліса серпень завжди випадає як шансраптом помертиі вийти на біс 🌻Юрій Іздрик