Telegram statistics channel - @kyrinsamobytnosti

Нещодавно вдалось напряму підтвердити про наявність проса в раціоні харчування в середньовіччі, на теренах України.Завдяки використанню нових, відмінних від класичних ізотопних методів аналізу засобів, вдалось помітити та зафіксувати раніше невідомі особливості на зубному камені. Нова техніка отримала назву TD-GC/MS — це термальна десорбційна газова хроматографія–мас-спектрометрія. Об'єктом дослідження став зубний камінь 31 особи, де на 8 з них — було виявлено міліацин — біомолекулярний маркер, що характерний виключно для проса посівного. Як зазначає співавторка дослідження Сін'ї Сьонда — навіть мінімальна кількість спожитого проса залишає свій слід на зубному камені. Використання TD-GC/MS дозволило виявити вживання проса на тих екземплярах, де попередній аналіз не дав жодного результату.Екземпляри ж були взяті з унікального проекту Острів — що знаходиться в Київській області та є комплексом з давньоруського городища та балтійського могильника, звідки і було взяте зубне каміння.Джерело Затишок Куреню

В Французькому Луврі ще в грудні минулого року вдалось створити прилад, за допомогою якого можна прочитати клинописні таблички, запечатані всередині глиняних конвертів, не розриваючи їх.Деякі таблички здавалося назавжди були запечатані в конвертах, розривати їх було ризиковано, через фізичний стан та страх зруйнувати цінний артефакт: хай там як, а конверти (2 зображення, ассирійський конверт з Кюльтепе, XIX ст. до н.е.) також містять важливу інформацію: печатку, сторони домовленностей, або ж відправника, тощо.В світі в принципі існували технології ймовірно для подібного аналізу, але вони були занадто важкі для транспортування, а перенести до них таблички, знову-таки, було надзвичайно небезпечно. Але, вдалось створити спеціальний топографічний сканер ENCI, що важить близько 400 кілограм і який можна транспортувати та який вже допоміг прочитати безліч конвертів в Луврі!На третьому зображенні як раз приклад з офіційної презентації сканера, з демонстрацією, як працює ця технологія.ДжерелоЗатишок Куреню

Золоті прикраси з Михалківського скарбу культури Ноа.Знайдений цей скарб був в 1878 році в с. Михалків, в розмивах річки Нічлави. Історій про те, як виявили скарб, доволі багато, але якщо не вдаватись в деталі, вони всі мають одне спільне: діти, що вели худобу на пасовище, знайшли розмитій землі золоті прикраси, які пізніше забрали поважні люди з Відня... Адже тоді, тернопільська область була ще частиною габсбурзької імперії.Для культури Ноа загалом доволі характерні скарби подібного типу. Загалом, ноавці жили доволі бідно, своїх власних виробів з бронзи дуже мало, інші ж предмети - переважно експортовані з інших племен. Подібна концентрація скарбів пов'язана скоріше за все з достатньою слабкістю культури, яка під загрозою вторгнення змушена була ховати свої скарби та не мала змоги концентрувати багатства в достатніх обсягах.Сам скарб певний час навіть зберігався у Львові, але в подальшому, його розібрали по приватних колекціях. Якусь частину скарбу вивезли взагалі до Москви.Затишок Куреню

В Києві під загрозу будівництва потрапило Китаївське городище — літописне місто Пересічень.Пересічень був частиною оборонного поясу довкола м. Київ, що збудували за часів Володимира великого. Це — унікальна територія, загалом в розмірах близько 60 гектарів! Який хочуть просто знищити.Комплекс є унікальним як за свою природню красу, так і за археологічні знахідки, яких тут повно. Зокрема, вже були знайдені візантійські амфори, а також срібник Володимира! Китаїв — це можливість дослідити залишки стародавньої, та розвиненої фортеці, які хочуть забрати. Не маючи офіційних документів, а користуючись лише брехнею, підкупами та підробками, компанія забудовник хоче зруйнувати це місце та звести тут звичайний житловий мікрорайон... Знищити природу та важливий археологічний комплекс, який є офіційно захищений державою.Дуже важлива проблема, про яку детально можна дізнатись на цій сторінці: https://www.instagram.com/savekytayiv?igsh=MTM5d25nOGlkOHd2cg==Не будьте байдужими! Прошу максимальний розголос!

Лист з міста Ларса, датований XVIII ст. до н.е., та адресований жінці на ім'я Зіну від її сина Іддін-Сина, за часів правління Хамуррапі. В листі йдеться про те, що учень Іддін-Сін не задоволений якістю одягу, який йому відправили. Він каже, що всі довкола лише "оновлюються", в той час як самого Іддіна матір змушує виглядати вбогим, в той час як помічник його батька має цілих два! Комплекти одягу, а Іддін-Сін один й той убогий... Нарікає він і на те, що в їх домі тканина як хліб, в великому достатку... Також син прохає матір зробити йому новий комплект одягу, більш стильний (певне що в цьому задумка) та відправити.Цей лист є величезною знахідкою! Адже він говорить про те, що звичайний школяр (а радше певне що студент, якщо орієнтуватись на сучасність) уже володіє мовою, щоб звернутись до своєї матері, відправивши їй листа. Тобто, комунікація в стародавній Месопотамії була, підтвердженням цьому подібні листи, які часто зустрічаються. Тож листування — не виключно царська привілегія. Затишок Куреню

Реконструкція двох сестер, похованих в кременевій шахті, вік яких оцінюється в близько 6000 р. Знайшли сестер на території сучасної Чехії, в Моравії. Завдяки аналізам вдалось дослідити, що жінки були скоріше за все, сестрами. В похованні тіло однієї жінки поклали на іншу , при цьому знизу була старша, що тримала немовля. В похованні також знайдено скелет маленької собаки.Орієнтовно, їм було від 30-40 років. Проведені аналізи показали, що жінки — дуже важко працювали , схоже таки на цій шахті, тому і було поховані саме там, як в місці сакрального значення. Також, імовірно вони працювали з наявними травмами. Зріст обох жінок становить близько 1.4м. Вдалій реконструкції дослідники завдячують добре збереженим черепам обох жінок, що дозволили в точності відтворити їх риси.Джерело: https://archaeologymag.com/2025/08/reconstructions-reveal-faces-of-neolithic-sisters/?fbclid=IwQ0xDSwMRWwhleHRuA2FlbQIxMAABHqixxgrJFaozV7XuYaRQ955QUSm6vAkQ882QCKMTcMC7BKXDTBt-cKY8bTH__aem_9_mt1lZaf2_zyJ-kSUzcQwЗатишок Куреню

Я — Бик Ніневії. Я народився в каменоломнях біля річки, великої річки... Як безформний блок, моя субстанція була доставлена на своє місце; там руки хитрих робітників створили мене;... різець вирізьбив моє вухо, і я почув; інструмент відкрив мені очі, і я побачив... Поруч зі мною був товариш, як і я; ми вдвох охороняли поріг... Я відчув себе охоронцем історії нації, символом її могутності, і ця думка закарбувалася на моєму обличчі посмішкою, яка триває досі, горда та урочиста водночас... Звуки музики вражають моє вухо, спів і чуттєвий танець; більше немає бойової машини, гуркоту армій і криків переможців... Довго нас тримали чужинці; і поступово краса стародавньої роботи зблякла: стіни руйнувалися, дахи гнили... Зрештою, будівля захиталася і впала; в іншому місці вогонь завершив роботу завойовника; ми залишилися напризволяще наодинці з мовчазною руїною... Зрештою, земля, що покривала її, впала... Невдовзі з'явився хтось [археолог], який здавався лордом... Радість була на його обличчі, коли він дивився на мене... у мовчазному, спокійному погляді я прочитав свій змінений стан... мій довгий сон, моє безславне пробудження, і я відчув своє падіння. І мій сором був ясним... Я був засмучений, бо моя гордість впала. Мене знесло до моєї власної стародавньої річки... Мене багато днів кидали по бурхливих водах. Тепер я стою в чужій країні [Англії]... Кажуть, я далеко від свого зневаженого дому, у місті [Лондоні] гордішому, більшому, славнішому, ніж моє рідне королівство; але не хваліться, пихаті створіння хвилини. Я пережив багато могутніх королівств, можливо, мені судилося пережити ще одне. (McCall 1995: 196–97)

Рабство у Шумерів.Отже, у давніх шумерів були раби: переважно це були військовополонені, але не обов'язково іноземці: не цурались заковувати в кайдани власне інших шумерів, з міст-держав, які зазнали поразки в бою чи цілій війні.В якості раба можна було потрапити також і через економічну скруту: наприклад, через брак коштів для відплати боргів. Втім, таке рабство було чітко фіксоване: не більше трьох років. В таких випадках, в якості рабів могли ставати цілі сім'ї.Раби вважались річчю власника, повноцінним предметом, з яким він міг жорстоко поводитись: зокрема клеймити , або дуже болісно карати за спробу втечі. Відношення втім, здебільшого було м'яким.У рабів втім, були навіть певні права та свободи: вони до прикладу, могли брати в борг для власного викупу з рабства, або просто назбирати кошти.Середня ж вартість раба була ~20 шекелів, в середньому, дешевше ніж купівля осла. В випадку ж, якщо вільна людина одружувалась з рабом, їх діти були вільними. От вам і Східна деспотія Затишок Куреню

Територія Лагашу, одного з міст-держав стародавньої Месопотамії, могла досягати до 3 тисяч км², з яких, близько 2 тисячі могли бути сільською місцевістю для обробки землі. Такі розрахунки пропонував радянський вчений Дьяконов. При цьому, частина цих земель скоріше за все, належала власне храму. Як припускав вчений Антон Даймель: храму належало близько 2-3 км², при тому сама територія Лагашу теж невелика. Отже, більша частина земель використовувалась в сільському господарстві. Володіли ними переважно місцеві аристократи: різного роду князьки, "працівники" палацу.Іншу ж частину земель займали селяни, люди середнього достатку, у яких до речі, теж були доволі розвинені і великі господарства: траплялись власні рибні пруди, великі поля, худоба. Безпосередньо була також і земля храмова, яка ділилась на три частини, а саме: 1) Нігенна — земля, що залишалась для безпосереднього використання храмом;2) Курра — земля, що належала людям, які обробляли Нігенну;3) Урулаль — земля, яку надавали в обмін на врожай;

Свинцеві пластинки з зображенням ольвійських піших та кінних воїнів.Подібні пластинки та статуетки почали поширюватися по всьому причорномор'ю приблизно в один час: у всіх полісах місцевих греків і містах Боспорського царства.Відмінність полягає в тому, що Боспорські статуетки зображували переважно кінних воїнів: які мали явний вплив кочових сусідніх племен, зокрема це обладунки на кшталт лускатих доспіхів чи башлик. Пояснюється це тим, що військова справа Боспору перебувала під сильним впливом сусідніх кочових племен, по зразку яких боспорці перейшли на більшості своїй кінне військо, а також найманців: фракійців, кельтів, тощо, які внесли свою лепту в склад та вигляд боспорської піхоти, яка переформатувалась в більшості своїй на легких воїнів-пельтастів, або мечників з дротиками/кількох списів для метання.Інші ж міста поліси в цей час старались зберігати тактику грецької фаланги та притримуватись класичного набору озброєння, що і пояснюється більшістю піших статуеток — адже піхота зберігала своє домінуюче становище.Затишок Куреню