Ксю Бадб | Еротика на Букнет

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Караєва — це точно та жінка, з якою можна домовитися. Але вона завжди хоче занадто багато. Від таких, скажемо, краще триматися подалі.— Бляха, від цього не стало зовсім легше.— А що ти від неї хочеш?— Інформацію. Але, думаю, за неї вона захоче занадто багато. І тепер цікаво, як її дістати.— Ну, тут я тобі не допоможу. До речі, передавай Марті привіт. Я ставлю келих, який планував допити.— А ти звідки знаєш?— Ти знаєш, що у нашому світі важко щось приховати. Тому передавай привіт. Думаю, вона мене пам’ятає.Якісь дивні почуття з’являються всередині. Я не хочу думати, що я ревную. Хочу думати, що це просто алкоголь або якась тривога. Але це більше схоже на злість. Особливо його фраза: «Думаю, вона мене пам’ятає».— А ви знайомі?— Слухай, Мусаєв.... Ну, ми всі між собою, в принципі, знайомі. Хтось ближче, хтось далі.— І наскільки ти близько знайомий з Лютою?— Не дружимо. Дуже-дуже давно вона вирішила, що буде прикольно зробити так, щоб ми поцілувалися на очах у Олівії Караєвої. Я не знаю, що там відбувалося тоді між жінками, але в той момент я думав, що вони повбивають одна одну.— О, то ти яблуко розбрату?Я трохи видихаю, але думка про те, що Марта поцілувалася з Князєвим, мене не заспокоює.— Я б так не сказав, але… чорт розбере що в головах тих жінок. Я після цього ні з ким не спілкувався. Вирішив, що так буде правильно і не знаю, чимось все закінчилося.«Гра на межі» уже сьогодні о 00:00 великий розділ від Арсена

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Слухай, це ти там прив’язана до бізнесу, до всього. Якщо ти не забула, мене від цього відлучили. І я можу жити так, як мені подобається. Тому давай ми не будемо з тобою про це говорити. Бо я, наприклад, також можу ображатися за те, що батьки відлучили мене і залишилися з тобою.— Ображатися? Ти, блять, зараз серйозно? Ти повинен сказати їм дякую за те, що вони не звалюють на тебе нічого. Абсолютно. Ти повністю безвідповідальна істота.— Я не хочу з тобою про це говорити. У нас із тобою різні погляди на життя, і ми навряд чи колись одне одного зрозуміємо.— От я про це думаю, і тому — всього найкращого. Вибирайся зі своїми проблемами сам.— Ти що, серйозно отак залишиш мене?— Так, я серйозно отак тебе залишу. Можливо, хоч це навчить тебе думати перед тим, як щось робити.Вимикаюся і кидаю телефон із розмаху на диван. Хотілося б і в стіну, але стримуюся, бо на нього ще може подзвонити хтось важливий.Наливаю собі келих віскі й випиваю його за два ковтки. Алкоголь пече горло і швидко потрапляє в шлунок.Я останнім часом нічого не відчуваю — тільки напругу й втому.Зараз хочеться подзвонити батькові й сказати, що його син — дебіл. Програв гроші в казино, а тепер хоче, щоб я дала йому щось зі своїх рахунків. Що вони виростили маленьке безвідповідальне, дебільне створіння.У новому розділі «Грішна» 5 промокодів ( «Гра з Дияволом», «Руда залежність Князя» та «Заборонена спокуса Безжального»)

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Беру Інесу під лікоть і відводжу трохи вбік, ближче до основної зали. Уже починають сходитися перші гості. Чути тихі голоси, клацання камер, звук підборів по мармуровій підлозі.— Ти маєш бути там, — кажу їй спокійно. — Це твій день.Вона дивиться на мене втомленими очима.— Я не можу думати про картини, коли вона тут. Я не знаю, що робити, Марино. Я не готова....Я вдихаю повільно.— І ти не зобов’язана бути готовою.Дівчина різко піднімає голову.— Ти мене не засуджуєш?— За що? — я щиро дивуюся. — За те, що ти чесна із собою?— Вона моя сестра. Я повинна…— Ти нікому нічого не повинна, — перебиваю я м’яко. — Тобі двадцять три. Ти тільки починаєш своє життя і маєш право не хотіти бути мамою для десятирічної дитини.— Але ж ти…Я знаю, що вона хоче сказати, «але ж ти теж постраждала».— Я візьму цю відповідальність на себе, — кажу я спокійно, майже рівно. — Катя буде зі мною.— Ти… серйозно?— Абсолютно.Ці слова не народжуються з імпульсу. Вони вже оселилися в мені в ту мить, коли я прочитала її записку. Коли зрозуміла, що вона боялася і писала мені.«Кохання без табу» йде до фіналу, хоч це й ее зовсім та історія яку я очікувала від Ігоря та Марини, але вона вийшла дуже💔🎁👇🏻EOtymwWR3mAT6KcI5jNk0GNh0Bw9AJ4qrsKthIZ1

В новому розділі « Без шансу втекти» 2 промо на Різдво на трьох 🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Тихіше, ведмедику, — шепочу я. — Я не хочу зіпсувати твою гарну мордочку.Щоб підкреслити слова, я витягаю ніж, що лежав у кишені сукні, чекаючи свого моменту. Кидаю його повз його голову, і лезо встромлюється в стіну з глухим ударом. Чоловік здригається, серцебиття чутно навіть мені. ЄСтрах — це перший крок, який змушує думати, аналізувати. Він колишній спецпризначенець, не зламається одразу і це робить гру цікавішою.— Слухай, — каже він, намагаючись заспокоїти голос, але він сиплеться, як пісок. — Я не знаю, що ти задумала і навіщо я тобі потрібен.Кладу палець на його губи — знущально, інтимно, ніби це любовний жест. — Тихо, ведмедику. Забагато слів, а у мене починає боліти голова.Чоловік намагається щось сказати, але я випрямляюся і приставляю ніж до його шиї — холодне лезо торкається шкіри, не ріже, але нагадує. —Ти-хо. Я не люблю, коли хтось такий гучний.Він замовкає, але блиск у його очах то не страх, а розрахунок. Чоловік оцінює мене, як ворога на полі бою. Відходжу, сідаю на стілець навпроти — сукня виглядає абсурдно в цьому підвалі, ніби я з іншого світу. Теплого, безпечного, фальшивого. — Тобі не потрібно ставити запитання, — кажу я спокійно. — І не потрібно знати відповіді. Просто насолоджуйся моєю компанією.Він дивиться на мене, намагаючись зрозуміти. — Я знала, що ти скоро з’явишся, — додаю я, ніби це подарунок. — Тому все для нас підготувала. Оглядаю підвал: труби, лампа, камера в кутку — маленька, прихована, записує все. — Навіть не намагайся кричати, бо це марно. Тут ніхто не почує. Ми з тобою будемо разом, — говорю я легко, майже мрійливо. — Завжди. Я сподіваюся, ти швидко до цього звикнеш.

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Та йоб твою мать, ти сказилася!Клацаю лампу, яка стоїть прямо біля ліжка і бачу, як Мусаєв впав із ліжка. Він, напевно, не впав сам — це я виштовхала його з-під ковдри і, можливо, ще й трохи штовхнула ногою.Я просто злякалася.— Ти якого біса тут робиш?Я навіть не стримуюся у словах. Я стараюся не матюкатися, бо в суспільстві, в якому я більшу частину часу перебуваю, не прийнято так висловлюватися.— Ти йобнулася? Я прийшов спати, це взагалі моя кімната.— У сенсі твоя кімната? Ти ж сказав, що мені виділили кімнату.— Ну, тобі й виділили кімнату. Ось твоя частина ліжка. А що не так? Що тебе не влаштовує?— Мусаєв, блядь, я не планую з тобою спати. Ти думаєш, я якась повія?— Ні. Якби в тебе була якась повія, я б тобі заплатив, а так я планую просто спати на своєму ліжку.Потім він піднімає голову, обводить поглядом кімнату і злегка посміхається.— Блядь, сорі, мала. Це не моя кімната.Я стою біля ліжка з одного боку, а він лежить на підлозі з іншого і я розумію, що він п’яний.Новий розділ « Гра на межі» і там два промо на Різдво на трьох та Імперія хижаків 🔥

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Вітаю в грі, Еріку. Ти підписав договір. Пам'ятаєш? — Я усміхнулася, провела пальцем по його щоці. — Це жарт? Відпусти мене.Я не відповідала. Замість того встала, підійшла ближче. — Ти мій тепер на тиждень. Або довше.....,якщо сподобається.Чоловік заперечував, кричав, але підвал був звукоізольований. Я обрала квартиру спеціально під свої розваги. Перший день був про страх: я залишала його самого на години, включала гучну музику, щоб дезорієнтувати. На другий день він почав просити. — Будь ласка, Саманта. Я не розумію...— Це експеримент. Ти завжди контролюєш усе в житті., а тепер — ні. Відчуй це.Я годувала його з ложки, як дитину. Він їв, бо голодний, але поміж цим червонів, злився і кричав — Ти хвора!— Можливо. Але ти тут, бо сам захотів.Третій день, можна назвати часом болю. Не сильного, бо я не садистка, аросто голка в шкіру, щоб побачити реакцію. Ерік плакав і розповів про батька, про побиття в дитинстві. Я слухала, записувала на відео. — Бачиш? Ти звільняєшся.Він кивав, ніби вірив. Обман себе, це найкращий інструмент, коли щоб потрапити в чужу маніпуляцію. « Без шансу втекти» книги точно не для всіх, але я думаю черед моїх читачів знайдуться ті, кому вона засяде в ❤️

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Я плачу й б’ю кулаками по машині. По всьому, що переді мною. Навіть не помічаю, що відбувається навколо і лише трохи приходжу до тями в той момент, коли мене буквально висмикують із сидіння авто й закидають собі на плече.Бо поза з головою вниз змушує все, що я випила, підкотитися занадто близько до горла.Я якось слабко намагаюся його бити, стукати, щоб він мене відпустив, щоб залишив у спокої.Щоб дав мені просто плакати й щоб до мене ніхто не ліз. Але Мусаєв, підіймаючись сходинкою, що веде в будинок, ще раз підкидає мене — і від цього я вибльовую все, що випила.Вибльовую йому на штани, на туфлі, на килимок прямо за дверима, щойно ми заходимо в дім.Я продовжую плакати й блювати. Картина — просто божественна.— Бляха, ну це ж якийсь пиздець. — Він перевертає мене назад і садить у крісло. — Проблювалася?Намагаюся втриматися, розуміючи, що весь макіяж потік і зараз виглядаю просто жахливо.— Угу. — Добре.Він махає охоронцям, і ті йдуть. Потім виходить жінка і починає все прибирати. Арсен простягає мені склянку.— Випий.Я з підозрою дивлюся на склянку. — Випий, блядь, стане легше. Я знаю, що роблю.Я все ж беру ту склянку і розумію, що там не просто вода. Підіймаю на нього погляд.— Я не планую тебе, блядь, отруювати. Пий. Це проти алкоголю. Повинно подіяти. Можливо, не обблюєш мені весь дім, а то класно — ти територію вмієш помічати. Якби я знав, що так буде, я б залишив тебе в автр, хоча обблюване авто теж не дуже входило в мої плани.Новий розділ « Гра на межі» уже на Букнет

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Вони прийшли на цю роботу, знають, чим їм доведеться займатися і розважати мене, це, напевно, один з найкращих для них варіантів.— Вам так подобається? — Замовкни і роби свою справу. Якщо б не подобалося, ти вже тут би не був.Чи я занадто агресивна? Так. Але я тут господарка і тільки я тут вирішую, коли, кому говорити і скільки.— А я бачу тобі чотири місяці занадто багато, Грішна. Його голос. Його, сука, голос навіть в моєму клубі. Навіть тоді, коли між моїх ніг один з чоловіків майже дістався мого клітора, а інший продовжує розминати мої ступні. Але тепер збудження починає наростати. Ні, все-таки я трішки збоченка.— Ти все-таки вирішив подивитися, як я отримую оргазм? — Я вирішив подивитися, як ти виконуєш задачу, яку я перед тобою поставив.— Поставив задачу? Ти серйозно? Пророк, ти нічого не переплутав? У нас була умова.Спочатку шість місяців, зараз чотири і ти, може, після того, як ти вийдеш, скажеш два. А можливо, простіше мене просто пристрелити і не тягнути?Від того, що ти скорочуєш термін, нічого не змінюється і від того, що ти ходиш кожного дня, також нічого не змінюється. Це тільки третій день. Третя доба пішла. Навіть для чотирьох місяців це мізерні цифри. У мене ще попереду купа часу. І замість того, щоб щось робити....— я не стримую стогону.Один з чоловіків , у досягає мого клітора і стогін виривається сам по собі. Неконтрольований. — Бляха.Я помічаю занадто пристальний погляд Пророка. Він стоїть в темноті. Я майже не бачу його, в принципі, але фізично відчуваю, де саме він знаходиться і от зараз мені б цікаво було побачити його вираз обличчя. Мені цікаво було б зрозуміти, що він думає, що він відчуває.— Може, приєднаєшся? Ну, якщо ти вже прийшов. Хлопці можуть поступитися тобі місцем.Я відсуваю голову того, що знаходиться в мене між ногами. Показово розсуваючи ноги. То що, Пророк? Можливо, знімеш маску і покажеш, що ти язиком вмієш не лише говорити?— Помрій, Грішна. Але я тобі можу надати хороший урок. Вийдіть геть звідси! — Він гаркає на хлопців, а ті дивляться на мене. — Вийдіть.І тільки вони зникають, ми залишаємося удвох.За два швидких кроки Пророк підходить до мене, підхвачуючи за живіт, перевертається так, щоб я колінами встала на диван, а ліктями вперлася в його спинку. Чоловік одним різким рухом шльопає мене по сідниці. Наскільки сильно, що біль перемішується з чимось іншим.Із збудженням і з чимось таким, чого давно не було.Скрикую, закушуючи губу. У «ГРІШНА» також сьогодні гаряче і в новому розділі буде промо на Імперія хижаків та Темна королева Ізмаїлова

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️На вигляд і не скажеш, що ця нишпорка може пролізти в будь-яку щілину й знайти компромат на будь-кого. Вона виглядає, як лялька із вітрини: білі кучері, стильний одяг, але погляд…Очі блакитні, та настільки холодні, наче крижані і вона дивиться так, ніби готова заморозити одним поглядом.Підходжу, не відчуваючи жодного страху чи збентеження. Вона на моїй території, і ми з нею не конкуренти й не вороги. Ніколи ними не були й, навряд чи, станемо. Партнерами ми також не були й, навряд чи, станемо. Але зараз можемо бути корисними одна одній.— Вітаю. Дуже рада, що ви погодилися зустрітися пані Караєва. — Грішна, давай без фамільярностей. Ми з тобою не вперше бачимося та й знайомі давно...Так, ми справді з нею знайомі, але я б не хотіла згадувати це знайомство. Тоді її використали проти мене. Хоча… як використали? У неї купили інформацію, а вона її продала. Ця жінка не має принципів. Не має честі ні перед родиною, ні перед друзями. Вона продає інформацію тому, хто більше платить в от зараз я готова заплатити більше.Простягаю їй список без зайвих слів і діалогів.Вона пробігається поглядом по іменах, і на її обличчі з’являється хижа посмішка.— Грішна… Бачу, в нас оптове замовлення та ще й доволі велике. Ти впевнена, що в тебе вистачить ресурсів, щоб за нього розплатитися?—Тебе ж не гроші цікавлять?— Ні, але пропоную поговорити наодинці. В авто, наприклад.Ми сідаємо в її чорний «Ленд Крузер» і Олівія Караєва дістає телефон. Кілька хвилин щось пише, а потім повертається до мене.— Давай начистоту. Ти знаєш, хто ці люди і чим вони займаються. Інформації на них не так щоб багато навіть у мене. Я можу копнути глибше, але це може коштувати мені дуже дорого.Людей, ресурсів, мого спокійного життя на моїй території. Я не мала з жодним із них навіть найменшого конфлікту. Мені ніколи не замовляли нічого на них. — Але ж у тебе щось є. У будь-якому випадку. Щось у тебе є. Я тебе добре знаю, Караєва. Ти не з тих, хто може пропустити таких персон повз себе й не зібрати потрібну інформацію.— Я не казала, що в мене нічого немає. Я хочу сказати, що це буде коштувати дуже, дуже, бляха, дорого.— І що ти хочеш? Назви ціну.— Не все так просто. Ціна буде потім. Просто давай домовимося про послугу.Іноді світи зустрічаються 😏+2 розділи «Грішна» вже чекають на вас

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Це була спонтанна ідея: я вирішив, що потрібно втекти від міста на різдвяні свята, подихати морозним повітрям і згадати, як це все починалося рік тому. Автомобіль під’їхав до входу, я розплатився з водієм і першим ділом рушив до рецепції.І там вона була. Анна.Сиділа за стійкою з усмішкою, яка ніби не змінилася за рік, хоча я добре пам’ятав її очі — такі ж живі, ті самі, що тоді трохи розбурхували мене. На ній була тепла вовняна кофта, а поруч стояла якась подруга, смішно намагаючись знайти правильний кут для селфі на тлі гірлянди.— Ден? — її голос прозвучав так, ніби час і правда не пройшов.Посміхнувся, відчуваючи, як тепло поширюється грудьми.— Привіт, Анно. Знову тут, так?Вона підняла брову і смішно знизала плечима.— Так, — каже. — А ти? Знову вирішив провести Різдво тут? Невже один?Я хитро усміхаюся.— Не зовсім один, — кажу, натякаючи на можливість пригоди. — І, чесно кажучи, не проти, якщо хтось приєднається.Анна сміється, а подруга тихо фіксує наші репліки на телефоні. Мені подобається, що все так легко, ніби ми знову ті самі.— Ти серйозний? — питає Анна, але її усмішка видає більше цікавість, ніж сумнів.— Абсолютно, — відповідаю. — Можемо розділити це Різдво на трьох.Анна замовкає на мить, наче перевіряючи, чи я жартую. Потім сміється, і це сміх знову нагадує мені минулий рік — щирий, теплий і трішки іронічний.— Ти завжди вигадуєш щось таке спонтанно? — каже вона. — Добре. Давай спробуємо.Ми швидко оформлюємо моє поселення, і я помічаю, що Анна теж здається трохи здивованою, але радісною. Ніхто не очікував, що це Різдво може бути таким… різдвяно-хвилюючим.Останні 24 години, щоб придбати « Різдво на трьох» по мінімальній ціні. Сьогодні о 00:00 ще один розділ і все❤️