🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Слухай, Арсене, я не знаю, що в твоїй голові. Я не знаю, яка у вас із Мартою домовленість і що у вас там взагалі відбувається. — Він зітхає. — І я тобі скажу чесно: мене це не хвилювало і не хвилює й зараз, але мені потрібна конкретика.Він дивиться мені просто в очі.— Ти просто втік з дому. Якщо ти не забув, ти втік з мого дому, а цей варіант мене взагалі не влаштовує.— Я не втікав. Я поїхав у справах, а ви самі запропонували їй залишитися.Батько робить два різких кроки до мене і буквально піднімає мене за комір сорочки.— Слухай сюди. — Його голос тихий, але від цього тільки небезпечніший. — Я не їбу, що у вас відбувається. Мене це мало стосується. Ти можеш робити, що, блять, захочеш.Він сильніше стискає тканину.— Але мій син не буде, блять, ховатися від того, що накоїв. Ти мене зрозумів? Чи мені ще раз пояснити?— Зрозумів.Я різко відштовхую його руку. Явно налаштований не менш агресивно, ніж батько.Ми з ним схожі. У нас обох дуже вибухові характери, але ми знаємо межу, яку не можна переходити і ніколи між собою її не переходимо.Розділ о 00:00 «Гра на межі»