— Не тікаю. Просто... дай час.— Скільки завгодно, — кажу я, цілуючи її знову, м'якше, ніжніше, ніби обіцянка. Ми стоїмо посеред кімнати, де повітря насичене ароматом її парфумів, змішаним з моїм власним адреналіном, який калатає в жилах наче штормовий океан.Відчуваю, як її тіло притискається до мого, м'яке й гаряче, ніби полум'я, яке ось-ось поглине нас обох. Ми, двоє, в цьому вихорі бажань, де серце б'ється в унісон з її диханням, нерівним і прискореним, як після довгого бігу від власних страхів.— Павле... — шепоче Олеся знову, її голос тремтить, повний суміші страху, збудження та тієї солодкої капітуляції, яка робить мене ще більш відчайдушним.Її очі, ці глибокі озера, горять вогнем, що відображає мій власний, і я не можу відірватися, притискаючи її ближче, руками ковзаючи по її спині, відчуваючи як шкіра під тонкою тканиною блузки реагує на мій дотик.Я цілую її шию, повільно, ніжно, але з тією пристрастю, яка накопичилася в мені за всі ці дні напруги. Олеся зітхає, відкидаючи голову назад, її пальці вплітаються в моє волосся, тягнучи мене ближче, ніби вона сама боїться, що я зникну....Уже о 00:00 « ПОДРУГА МОЄЇ МАМИ »🥹🥰